Колеги з Телеграм-каналу “Правблог” підняли вкрай цікаву тему, в якій, однак, є “білі плями”, що викликають низку запитань щодо механізму реалізації такого плану. Згідно з опублікованою інформацією, Константинопольський патріархат разом з іншими “зацікавленцями” спробують нейтралізувати Сербську Православну Церкву, як інституцію, що є стримувальною силою від тих потрясінь, які цілком допустимо можуть виникнути на Балканах найближчим часом. Етнічне та конфесійне питання досі гостро стоять у тих краях, тому варто лише “підпалити сірник”.
Проте, виходячи з опублікованих даних, з’являється цілком закономірне запитання – яким чином Константинопольський патріархат зможе “скасувати” Томос про Автокефалію Сербської Православної Церкви, виданий Белграду в 1920-му році. Ні, безумовно історія Церкви знає такі прецеденти, які, найчастіше, супроводжувалися втратою державності тих країн, на територіях яких перебувала та чи інша Помісна Церква. Однак, треба розуміти, що в даному випадку мова про це не йде. Якщо Сербія не перестане існувати, як держава, то у будь-яких недругів Сербської Церкви просто не буде істотних аргументів для скасування Її автокефального статусу.
Звичайно, є й інший спосіб, який Фанар випробував, приміром, щодо України. Стамбульські греки дійсно можуть визнати Томос про автокефалію Сербської Церкви недійсним. Причиною можуть назвати дарування автокефалії Македонській Церкві, що, як ми бачимо, вкрай не подобається функціонерам Фанару. Але тут виникає питання про наслідки? Кому від цього стане гірше?
Припустимо, Фанар пішов на такий крок. Підтримають це рішення хіба що все ті ж сателіти, які раніше визнали “автокефалію” ПЦУ. Але жодній іншій Помісній Церкві підтримувати такий варіант подій не цікаво, адже кожна з них може стати наступною. Те ж саме стосується і закордонної діаспори Сербської Церкви. Досвід УПЦ показав, що парафії за кордоном можуть діяти навіть у тому випадку, коли статус Церкви взагалі не визначений, тож навряд чи в цьому випадку Константинополь виграє.
За великим рахунком, Фанар отримає ще розрив Євхаристійного спілкування з іще однією Помісною Церквою і утвердження позиції всіх інших у тому, що Константинополь фактично відмовився від принципу Соборності, вибудовуючи концепцію східного папства. Таким чином, для всіх інших Помісних Церков, Сербська – залишиться автокефальною, а Константинополь, в даному випадку, просто вистрілить собі в ногу. У будь-якому випадку, зараз ми спостерігаємо унікальну ситуацію, коли поняття автокефальності повністю дискредитоване і перестає бути хоч скільки-небудь важливим, в той час як на перше місце виходить принцип Соборності, який, власне, і стане в наступний час, визначальним відношення тієї чи іншої Патріархії, Митрополії або Архієпископії до Церкви взагалі.
