Суддя Верховного Суду України, який розглядав скандальну справу про перехід релігійних громад УПЦ до ПЦУ (на прикладі Свято-Покровської релігійної громади УПЦ села Калинівка Житомирської області, де храм УПЦ було захоплено прихильниками ПЦУ 2019 року, – ред.) вказав на юридичні недоліки в статутних документах УПЦ, які створюють «лазівки» для спрощення такої процедури. На його думку, основною причиною, через яку переходи в ПЦУ робити набагато простіше, є відсутність чітких критеріїв членства в релігійній громаді. Про це він розповів у коментарі виданню «Суспільне. Житомир».

“Хоча статут передбачає певні критерії членства в цій громаді, але якогось обліку членів, хто є членом релігійної громади, хто має право ухвалювати рішення, в тому числі, щодо міжконфесійного переходу, в цій справі суди встановити не могли. Сторона позивача стверджувала, що вирішальним критерієм має бути те, що саме настоятель знає, хто є членом громади, а хто не є членом громади, за відсутності якихось інших чітких критеріїв, якихось документів, які б могли підтвердити членство. З таким підходом Велика Палата не погодилася, бо він створював певну парадоксальну ситуацію, на яку навіть довелося звернути увагу в самому рішенні. Якщо держава визнає релігійну громаду, а, власне, міжконфесійний перехід – це елемент такого визнання, яке пов’язується з тим, чи визнає це визнана релігійна влада, якою є настоятель або ієрарх тієї конфесії, з якої виходить релігійна громада, це створює парадоксальну ситуацію, а держава таким чином не може неупереджено демонструвати своє ставлення до релігійної громади. Тому в цій справі Велика Палата мала виходити з того, що як таких критеріїв чітких, які б давали змогу віднести певних осіб до членів релігійної громади, не можна виявити, отже, доводиться застосовувати ті, що визначені в законі, і ті, що можна виокремити зі статуту”, – розповів суддя Верховного суду Костянтин Пільков.

Також суддя зазначив, чому саме при «переходах» громад УПЦ до ПЦУ враховуються голоси членів територіальної громади. Виходячи з того, що релігійні громади не ведуть чіткої статистики своїх членів, суд враховує той факт, що та чи інша релігійна організація є «місцевою», а тому всі місцеві жителі можуть брати участь у таких голосуваннях.

“Велика Палата також застосувала ті критерії членства, які визначені в статуті. Там передбачено, і, напевно, це буде характерно для багатьох релігійних громад, що членами її є повнолітні особи, які добровільно виявили бажання вступити до релігійної громади, регулярно відвідують богослужіння та сповіді. Для регулярного відвідування богослужіння цей критерій належності до певної місцевості має значення. Тобто регулярно відвідувати богослужіння може та людина, яка проживає в цій місцевості. У цій справі позивач якраз заперечував те, що жителі цього села автоматично є релігійною громадою”, – додав Пільков.

Нагадаємо, раніше ми повідомляли про те, що Верховний суд України визнав законною процедуру «переходу» громад УПЦ до ПЦУ. Питання розглядалося на прикладі Свято-Покровської релігійної громади УПЦ села Калинівка Житомирської області, де храм УПЦ був захоплений прихильниками ПЦУ в 2019 році. Захоплення відбувалося за стандартною схемою: збори територіальної громади, голосування (голосування всупереч положенням Статуту громади) і рейдерська атака на храм. Саме цю процедуру у Верховному суді визнали законною.