У день пам’яті святого апостола Андрія Первозванного, проректор КДАіС УПЦ та настоятель Свято-Воскресенського “афганського” храму міста Києва протоієрей Сергій Ющик відвідав презентацію “Апостола-Апрокоса”. Захід організував екзарх Константинопольського патріарха в Україні єпископ Команський Михайло (Аніщенко). Разом із священнослужителями УПЦ та Фанара, дружню атмосферу доповнили представники УГКЦ та ПЦУ. Останні, до речі, разом із Аніщенком, перед презентацією, здійснили культові заходи в Андріївській церкві Києва, присвячені “старостильному” дню пам’яті апостола Андрія.

Кілька місяців тому на аналогічному заході, присвяченому презентації книги “Старець Йосип Ватопедський”, “погоріли” митрополит Львівський Філарет (Кучеров) та архієпископ Обухівський Іона (Черепанов). Там також був присутній екзарх Фанара. Цій темі ми присвятили окрему публікацію, в якій розповіли про стан справ у Львівській єпархії та специфічне ставлення до всього, що відбувається навколо УПЦ самого митрополита Філарета.

Варто зазначити, що ставлення більшості священиків та віруючих УПЦ до таких речей – однозначно негативне. “Блаженний чоловік, що не йде на нараду нечестивців”, – це слова, з яких починається перший псалом Псалтирі. Їх ми чуємо під час кожного Всенічного бдіння, і не знати про що вони, тим більше – священнослужителі, ми не можемо. Проте в окремих представників УПЦ сформувалося своє розуміння цього псалму. І те, що для більшості Церкви – нечестя, для цих людей – привід показати свою ексклюзивність та альтернативність щодо принципових питань.

Так! Ми стверджуємо, що єпископ Команський Міахіл (Аніщенко), його ставропігія та сам факт його присутності на канонічній території УПЦ – це нечестя. Аніщенко є символом втручання Константинопольського патріархату в українське церковне питання і, як наслідок, посилення розколу в Україні та у всьому Православному світі. Мовчазна реакція Аніщенка на захоплення храмів і монастирів УПЦ, на репресії держави проти Церкви, на побиття священиків і віруючих прихильниками ПЦУ – це те саме, що й згода з тим, що відбувається, самого патріарха Варфоломія. І нам ніяк не зрозуміти, яким чином хтось із УПЦ може вдавати, що все нормально! Як, у той час, коли людей силою виганяють із храмів, – офіційні чи напівофіційні особи Церкви, можуть брати участь у якихось спільних заходах з тими, хто це все інспірує та схвалює?

Проте це відбувається. Однак, як і у випадку з митрополитом Львівським Філаретом, участі Ющика у спільному заході з представниками Фанара, ПЦУ та УГКЦ є пояснення. І питання тут не у якихось “високих цілях” і навіть не в науковому інтересі. Все набагато простіше. За нашою інформацією, екзарх Фанара в Україні єпископ Команський Михайло (Аніщенко) є хрещеним батьком (простіше кажучи – кумом) одного з дітей протоієрея Сергія Ющика. У зв’язку з цим ставлення самого протоієрея до позиції екзарха з українського питання, за нашими відомостями, дуже неординарне. Як стверджують близькі до отця Сергія люди, священик постійно виправдовує Аніщенка, мовляв, він ні в чому не винен, а просто заручник ситуації.

Так. Можливо, Аніщенко ні в чому не винен. Можливо він справді – лише заручник ситуації. Тим не менш, що каже екзарху совість і християнський погляд на життя (якщо він взагалі є), коли, наприклад, у Києві, де він знаходиться, віруючі люди не можуть потрапити до Києво-Печерської Лаври і змушені причащатися Святих Христових Таїн через ґрати? Що відчуває екзарх, коли в тій же Лаврі, замість Богослужінь, у найдавніших храмах обителі проходять концерти класичної музики? Що відбувається в голові у Аніщенка, коли він дізнається, що влада виганяє студентів регентського училища із займаних ними приміщень? Що відчуває єпископ Команський, коли співслужить із відвертими рейдерами та агресорами, які виливають всю свою злість і ненависть на тих, з ким він сам раніше був в одній Церкві? Мабуть нічого. Інакше, “заручник ситуації” перестав би спати ночами і прийшов би до Предстоятеля УПЦ з покаянням та проханням про повернення до лона Церкви, яка зробила з нього людину.

Зрештою, хотілося б звернути увагу на ситуацію в самій УПЦ, яка, зважаючи на те, що відбувається, поділилася на дві частини. Одна з цих частин – це єпископи, священики, ченці та миряни, які піддаються щоденному пресингу з боку Фанара, ПЦУ та влади. Інша – це куми, “братушки”, однокурсники та інші друзі представників Фанара, ПЦУ та влади, для яких не існує розколу, а є умовний поділ, який вони вирішили долати шляхом спільних “чаювання”. Хочеться запитати останніх – як там у вас взагалі з духовними орієнтирами? Все нормально? Може хтось із вас, прочитавши цю публікацію, подумає “а що тут поганого?”. Щоб зрозуміти, що в таких ситуаціях поганого, рекомендуємо вам, шановні “куми” і “однокурсники”, перечитати перший псалом. І не треба думати, що це перебільшення. Велике починається з малого. Сьогодні – це спільні презентації та чаювання, а за місяць-два – співслужіння. Ви у цьому не перші. Ваш випадок не є унікальним. І ви чудово про це знаєте.