27 січня 2023 року Державна служба України з етнополітики та свободи совісті затвердила та оприлюднила «Висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв’язку з Московським патріархатом». Відтоді різні експерти дали свої оцінки цьому документу, знаходячи цілий ряд зауважень. Архімандрит Митрофан (Божко) опублікував огляд Висновку від фахівців Київської духовної академії та семінарії на сайті КДАіС.

Зазначається, що аспектів, на які “кульгає Висновок”, чимало. “Найважливішим є те, що всупереч назві Висновку і всупереч указу Президента, який закріпив рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 р., об’єктом експертизи став не лише Статут про управління УПЦ, а й цілий ряд документів, які не мають до нього жодного відношення, в тому числі Статут РПЦ. Причому в самому Статуті РПЦ вказано, що УПЦ у своїй діяльності керується власним Статутом. У відповідному пункті немає жодної згадки про Статут РПЦ, як це зроблено по відношенню до Японської і Китайської Автономних Церков, а також самокерованих Церков Латвії, Молдови, Естонії та РПЦЗ, що перебувають в юрисдикції Московського Патріархату”, – йдеться у огляді.

Примітно, що діюча редакція Статуту РПЦ була прийнята в 2017 році, а нова редакція Статуту про управління УПЦ, де закріплюється її повна самостійність і незалежність, – 27 травня 2022 року. Тож, хронологічно неможливо оцінювати внесені зміни з точки зору раніше прийнятого документу. Тим більше, коли в ньому самому не вказано, що УПЦ має ним керуватися, і сам Статут про управління УПЦ жодним чином про нього не згадує.

Друге, на що звертають увагу експерти: у Висновку немає визначення базових понять, якими оперувала експертна група релігієзнавців. Це такі поняття, як «автокефалія», «автономія», «грамота», «томос», «диптих» і особливо «церковно-канонічний зв’язок». “За відсутності чіткого визначення цих понять експертна група оперувала ними досить довільно, вкладаючи в них свою інтерпретацію, від чого залежали, в кінцевому рахунку, об’єктивність та фаховість самого Висновку”, – йдеться у огляді.

На думку фахівців КДАіС, “доводячи наявність «церковно-канонічного зв’язку» (незрозуміло, що це) Української Православної Церкви з Московським патріархатом, експертна група діяла в рамках дихотомії «автокефалія – автономія». Якщо в документах УПЦ відсутнє поняття «автокефалія», це автоматично сприймається як свідчення того, що вона є «автономією», тобто частиною РПЦ. Те, що Блаженніший Митрополит Онуфрій у листі до голови ДЕСС від 1 червня 2022 р. окреслив статус УПЦ в поняттях «адміністративної незалежності» та «повної канонічної самостійності», виявляється недостатнім, оскільки «православне канонічне право не оперує таким поняттям, на відміну від понять “автокефальна” або “автономна” церква». Логіка Предстоятеля та священноначалля УПЦ, яка полягає в тому, що автокефалія не може проголошуватися самостійно, а повинна надаватися, не береться до уваги”.

“Далі відбувається підміна понять і хибне тлумачення документів. На завершення виходить, що поняття «адміністративна незалежність» та «повна канонічна самостійність», які відсутні в канонах Православної Церкви, свідчать про підлеглість Московському Патріархату(!)” – зазначено у огляді.