Чи можна вважати, що українські розкольники покаялись?

У середовищі пропагандистів «ПЦУ» і Фанару поширюється теза про «покаяння» розкольників у формі їхнього «бажання повернутися до Церкви».

Мовляв, якщо українські розкольники бажали повернутись до «Церкви», то це вважається актом їхнього покаяння і до них можна було застосувати принцип ікономії.

Тут бачимо дуже примітивну маніпуляцію.

Церква це не розвтілена абстракція і присутня на певній території у вигляді конкретної канонічної структури. Саме ця структура представляє Церкву і має всі необхідні права та повноваження на вирішення церковних питань у межах своєї юрисдикції.

Таким чином, не можна бажати повернутися з розколу до Церкви у якомусь загальному вигляді. Це може статися лише шляхом повернення до тієї Помісної Церкви, від якої вони відкололися і щодо якої створили паралельні структури.

У цьому відношенні дії патріарха Варфоломія в Україні є повним канонічним свавіллям і не мають прецедентів в історії Православ’я.

Фанар зовсім не повернув розкольників до Церкви, а легалізував розкол, надавши їм саме те, чого розкольники й домагалися, – визнання та фактичне схвалення їхніх дій щодо канонічної Церкви. Де тут можна побачити якийсь натяк на покаяння? Навпаки, це заохочення гордині та агресії – того, що прямо протилежне покаянню.

Правблог

Share on print
Share on email
Share on odnoklassniki
Share on twitter
Share on whatsapp
Share on telegram
Share on facebook
Підписуйтесь на наші соцмережі TelegramFacebook

Читайте також

Недавні записи

#УПЦ #УПЦ КП
Запропонувати новину
Scroll Up