Все частіше в західних ЗМІ ми зустрічаємо визначення патріарха Варфоломія не як предстоятеля Константинопольської церкви, а як глави всього світового Православ’я (в інтерпретації журналістів – “Східної Православної церкви”).
З боку це виглядає так, немов певні центри впливу сприяють просуванню потрібного інформаційного сигналу, закріпленню в умах людей конкретної позиції і статусу.
Більш того, це вказує на те, що за реалізацією концепції “східного папізму” стоять не тільки владні амбіції Фанару, а й інтереси зовнішніх сил, спраглих взяти під контроль світове Православ’я через встановлення над ним форми одноосібного управління з боку одного центру – Фанару. Який, в свою чергу, грає за правилами геополітики і політичного пристосуванства.