Потрібно врахувати, що сьогоднішній розрив спілкування між РПЦ і КП далеко не всіма в Помісних Церквах сприймається однозначно. Успішно працює ліберальна пропаганда в багатьох православних країнах, близько ста років грецькі богословські школи активно впроваджують вчення про привілеї КП, в ряді Помісних Церков не вистачає інформації про реальний хід подій…
Досить згадати, що той же Предстоятель Албанської Православної Церкви Архієпископ Анастасій, який відмовився визнати розкольницьку «ПЦУ» і вступив у відкриту полеміку з патріархом Варфоломієм у цьому питанні, при цьому сам є вихованцем грецької богословської школи і вірить в ряд привілеїв Константинополя, включаючи монополію на скликання всеправославних Соборів і нарад, через що відмовився брати участь в Амманському форматі.
Тобто, сприйняття в Помісних Церквах досить неоднозначне. Але для всіх сьогодні перспективи поділу Вселенського Православ’я – це біль. Повнота розуміння, що поділ фактично вже стався з вини КП, усвідомлення явних єретичних претензій Фанару і його агресії щодо Української Православної Церкви, її кліру і мирян, є сьогодні тільки в РПЦ, а в інших Помісних Церквах – лише частково.
Агресія Фанару сьогодні проти Грузинської Церкви, проти Православної Церкви Чеських земель і Словаччини (ПЦЧЗС), проти Сербської Церкви ведеться, як прийнято зараз говорити, «гібридно» і закамуфльовано, в результаті чого в самих цих Церквах теж немає однозначних позицій і є внутрішні розбіжності в оцінках ролі КП.
Особливо розрізняються оцінки характеру протиріч між РПЦ і КП: пролягає чи конфлікт в площині канонічного права або в площині богослов’я? Дії Фанару – тільки порушення канонів, або єресь?
Саме тому сам факт того, що саме Фанар на Синаксисі (Архієрейському Соборі), що минув на початку місяця, визначив предмет конфлікту не тільки як канонічний, але і еклезіологічний, говорить багато про що. Еклезіологія, – однозначно, питання не суто канонічного права, а богословський, догматичний. Цитуємо визначення:
«Екклезіологія; також екклісіологія (від грец. ἐκκλησία – церква і λόγος – знання) – галузь християнського богослов’я, що вивчає природу, властивості і устрій Церкви: як розділ догматичного богослов’я і як елемент богослов’я тих чи інших отців Церкви».
Таким чином, Фанар, який намагається весь час представити в ролі агресора РПЦ, перевернувши ситуацію з ніг на голову, на цей раз переграв сам себе: звинувативши РПЦ в «спотворенні екклезіології», в «створенні нової екклезіології», тобто, фактично в єресі, він сам визнав і затвердив саме догматичний характер сьогоднішніх суперечностей. Не ми ділимо православний світ, відстоюючи інтереси своєї Церкви і чистоту віри, але КП, фактично звинувативши в єресі вже не тільки РПЦ, але і ще 3 Помісні Церкви: Болгарську, Грузинську і Антіохійську, котрі не взяли участь у Критському Соборі. І критерій «єретичні» простий: непокора КП.
А значить, є привід для побоювань бути записаними в єретики на Фанарі і у ПЦЧЗС, до якої КП висуває свої ультиматуми, і у Сербської Церкви, македонське питання котрої тримають підвішеним в КП для шантажу, а потенційно і в Єрусалимської, Польської і Румунської Церков, які брали участь в Аммані, в Албанської Церкви, котра до сих пір не визнала «ПЦУ»…
Тому, на наш погляд, те, що КП сам зробив перший офіційний крок до догматичного розриву, зіграє проти нього ж. Нам же потрібно максимально сприяти розумінню події в інших Помісних Церквах.
