«Єпископ» ПЦУ в Херсонській області Борис Харко (колишній ієрарх УАПЦ) в інтерв`ю «Релігійній правді» розповів, що відхід «архієпископа» Ігоря Ісіченка до УГКЦ у 2015 році був ударом по його структурі, через який керівництво УАПЦ мусило зміцнювати свої позиції на Сході України. «Монахом я став у 2015 році. Я був головою Львівського братства і погодився», – пояснив Борис Харко.

«Не знаю до кінця, чому так вчинив владика Ігор. Ми його завжди підтримували, я ж очолював Львівське братство з 2013 до 2015 роки. Був в управі братства з 2002 року, ми організовували його візити на Львівщину. Ми виступали на засадах дотримання статуту церкви. Бо покійний очільник УАПЦ Мефодій так і не скликав жодного помісного собору. А їх треба було скликати кожні три роки», – розповідає колишній представник УАПЦ.

Також, з його слів, в УАПЦ «завжди посилалися на авторитет Константинополя, і владика Ігор теж завжди підкреслював авторитет Константинополя». До того ж ранні домовленості з Фанаром, як каже Борис Харко, «були озвучені у вузькому колі до 2000 року».

«Ми писали вітання на Фанар як Львівське братство, і отримували вітання від Патріарха Варфоломія. Ми хоч і були “розкольники”, але отримували вітання. А мій попередник голова братства Роман Максимович зустрічався із Патріархом Варфоломієм у 1998 році. І заповіт Патріарха Димитрія щодо необрання наступником патріарха був зумовлений домовленостями з Константинополем. І в нас була спільна поїздка до Константинополя з УПЦ КП, і там теж озвучили тему: жоден очільник церков, що в ізоляції, не може претендувати на трон предстоятеля. Це було озвучено у вузькому колі автокефалів до 2000 року», – розповів Борис Харко.