Днями ми публікували роздуми глави УГКЦ Святослава Шевчука про те, що очолювана ним релігійна організація переходитиме на латинську Пасхалію (святкування Великодня за григоріанським календарем) тільки разом із “православними братами”. Оскільки УПЦ для Шевчука вже точно не є братньою, очевидно, що йдеться про ПЦУ. Тим паче, що він згадав перехід на новоюліанський календар, як спільне досягнення ПЦУ та УГКЦ.

Проте в коментарі, присвяченому цьому питанню, глава УГКЦ зробив застереження, мовляв, у ПЦУ станом на зараз перейти на латинську Пасхалію не готові. У принципі, щось подібне, але в більш розмитому форматі, говорять і в самій ПЦУ. Хоча, всі ми прекрасно пам’ятаємо історію з перенесенням дати Різдва Христового. Коли одіозний представник ПЦУ Михаїл Зінкевич, ще до календарної реформи, у 2019 році почав святкувати Різдво і по-старому, і по-новому, то отримав догану від Епіфанія. Однак, коли це стало політкоректно, то стали святкувати “з усім світом”.

Характерно, що в самій УГКЦ уже відкрито говорять про те, що починаючи з 2025 року (цього року збігається православна і католицька пасхалія) повністю перейдуть на григоріанський календар. Адже той самий “новоюліанський” – це по суті григоріанський, тільки з православною пасхалією. Тобто, у 2026, коли дати Великодня знову розійдуться, греко-католики підуть за РКЦ. У ПЦУ поки що відмовчуються. Проте, чи стане це для них проблемою?

Яскравий представник ПЦУ Олександр Драбинко, в ефірі “Польського радіо”, нещодавно сказав “краще святкувати двічі, ніж не святкувати зовсім”. Пропагандисти ПЦУ почали потихеньку прогрівати публіку, вводячи наратив “ми святкуємо не дату, а подію”. А тим часом, у зарубіжжі вже здійснюються практичні кроки в цьому напрямку.

Нещодавно з’явилася інформація про те, що клірик ПЦУ, який відвідав Фінляндію, узяв участь у культових заходах, приурочених до дня Великодня за григоріанським календарем. Виявляється, що місцева єпархія Константинопольського патріархату вже давно не переймається з цього приводу, святкуючи Великдень по-латинськи. І ось, “великий брат” взяв за руку “малюка”, щоб показати йому “як треба”.

“Також у п’ятницю і суботу Страсного тижня отець Орест Жигало у співслужінні диякона Сергія Данилова (Фінляндська Православна Церква) здійснив богослужіння в храмі святого пророка Іллі в м. Гельсінкі, а на свято Великодня і у Світлий понеділок у м. Турку в храмі святої Олександри співслужив настоятелю протоєрею Іоанісу Лампропулосу”, – повідомляє один із пропагандистських ресурсів ПЦУ.

Як і завжди з ПЦУ – у цьому випадку використовується принцип “Вікна Овертона”. Для внутрішнього споживача в ПЦУ зберігають мовчання щодо переходу на латинську Пасхалію, оскільки розуміють, що якщо підняти це питання заздалегідь, не всі зустрінуть його з натхненням. На зовнішній арені тема робиться допустимою з приставкою “а що тут такого?”, тим паче, що все це відбувається під чуйним керівництвом Константинополя.

Ближче до тієї самої дати, цілком може виявитися, що Фанар, – про що вже відкрито заявляє Варфоломій, – скаже, що перехід на латинську пасхалію – це найгеніальніша ідея і ще один крок до єднання з РКЦ. Подумаєш, на Першому Вселенському соборі ухвалили правила обчислення дати Великодня! Багато вони там розуміють… А що з ПЦУ? Та все з ними ясно. Перейдуть вони на латинську пасхалію і навіть не пискнуть. Тож Шевчук, очевидно, щось знає з цього приводу, але відверто не договорює, адже ще зарано.