Цікавий момент із двома діаметрально протилежними реакціями Синодального інформаційного відділу УПЦ на створення Румунським Патріархатом Румунської Православної Церкви України. Спершу в УПЦ начебто не мали нічого проти, а через тиждень раптом розкритикували такий крок Бухареста. Невже відмовилися від допомоги Румунської Церкви в такий непростий для УПЦ час?
Нагадаємо, одразу після новини про створення цієї структури, глава відділу митрополит Климент (Вечеря), сказав наступне: “Пропонуючи свою юрисдикцію таким церковним одиницям, Румунська Церква констатує очевидну небезпеку, що в Україні вони можуть опинитися поза законом, а ще гірше – під прямою забороною. Це гучний сигнал для українського парламенту про те, як про українську політику думають у Європі, і які наслідки це матиме”.
Однак пізніше, буквально за тиждень, очолюваний митрополитом відділ відреагував дещо інакше: “Рішення Священного Синоду Румунської Православної Церкви про намір відкрити свою структуру на канонічній території Української Православної Церкви сприйнято нами з подивом та занепокоєнням, як таке, що суперечить канонічному устрою церковного життя, який будується на територіальному, а не на національному принципі”.
Характерно, що друга заява з цього приводу була зроблена в один день з офіційною рефлексією синоду ПЦУ на цю ситуацію. Крім того, звертає на себе увагу той факт, що реакція УПЦ практично схожа за змістом із заявою синоду ПЦУ, однак написана в більш конструктивних тонах. Що ж сталося насправді?
По-перше, варто зазначити, що рішення про створення РумПЦУ було ухвалено на Синоді Румунського Патріархату. В даному випадку, ПЦУ відреагувала більш протокольно. Відповідь організації Думенка було ухвалено так само на засіданні синоду. УПЦ, в даному випадку, спрацювала не відповідно до норм, виступивши лише на рівні Синодального відділу. Можна, звичайно, припустити, що ця заява буде пізніше підтримана на рівні Синоду УПЦ, але щось підказує, що цього не станеться.
По-друге, навіщо було давати ще одну заяву, яка фактично спростовує попередню? І ось тут – найцікавіше. Не беремося стверджувати, проте є відчуття, що другу реакцію було опубліковано під тиском зі сторони. Дуже схоже на роботу однієї служби, яка вже неодноразово схиляла ієрархів УПЦ публікувати від свого імені заяви, що подекуди йшли в розріз зі здоровим глуздом. І якщо ця версія підтверджується, тоді в УПЦ великі проблеми.
Річ у тім, що всі прекрасно розуміють, що в разі ухвалення закону №8371, удар по Церкві буде просто нищівним. У цій ситуації було б нерозумно й абсолютно нелогічно відмовлятися від допомоги сусідніх Помісних Церков, які могли б надати канонічну альтернативу. Влада вже навіть не приховує бажання загнати УПЦ в ПЦУ, ухваливши цей закон. Тому відмовлятися від можливості хоч якось уберегти своє і без того нетривке становище – це все одно, що викинути рятувальний круг, потопаючи посеред бурхливого моря.
Проте, якщо УПЦ змусили зробити другу заяву з питання РумПЦУ, значить держава, м’яко кажучи, не має наміру заохочувати появу будь-яких інших Помісних Церков на території України. З цього випливає, що УПЦ залишається практично сам на сам у своїй нерівній боротьбі з українською владою. Таким чином, ПЦУ можна офіційно вважати “державною церквою”, а мрії про порятунок УПЦ шляхом входження до інших канонічних структур тануть з кожним днем. Взагалі Синоду УПЦ навпаки варто було б ухвалити хоч якесь звернення до Помісних Церков із проханням звернути увагу на те, що відбувається з переслідуванням УПЦ в Україні. У такій складній ситуації робити вигляд, що нічого не відбувається – це дуже дивно.
