Сьогодні Європейський союз схвалив пакет фінансової допомоги Україні на суму 50 мільярдів євро. Як пише The Guardian, рішення ухвалили з урахуванням позиції прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, який, між іншим, зажадав “додаткових заходів щодо механізму висунення умов верховенства права”. Можна не сумніватися, що йдеться про дотримання прав нацменшин, а конкретно – закарпатських угорців.
Останнім часом українська влада, намагаючись “закрутити гайки” мадярам на Закарпатті, обмежила або зовсім заборонила використання угорської мови у школах і державних установах. Крім того, щодо низки громадських організацій угорського спрямування було порушено кримінальні справи, а громадські працівники звинувачуються в сепаратизмі та держзраді. Представники Закарпатського ТЦК, керівництво якого “з місцевих” було звільнено, а нові воєнкоми, які в основному приїхали з Галичини, виявляють особливе завзяття в роздачі повісток саме в мадярських селах.
Тісний зв’язок закарпатських мадярів з Угорщиною, природно, сприяє різнобічним контактам. Цього разу союз Закарпаття та Угорщини зіграв злий жарт з усією Україною, адже саме утиски цього субетносу з боку української влади призвели до того, що Орбан гостро порушив питання підтримки України Євросоюзом, обіцяючи блокувати будь-які ініціативи ЄС у цьому напрямку. Окремі представники угорського політикуму взагалі заявили про те, що було б непогано повернути Закарпаття, а знаючи про те, що в регіоні в місцевих мешканців уже давно приховані угорські паспорти, щось підказує, що чинити опір на Закарпатті таким процесам не мають наміру.
Саме тому рішення щодо нинішньої допомоги Євросоюзу в 50 млрд євро було досягнуто із зазначеним вище застереженням Орбана. Верховенство права в Україні, в його угорському варіанті, це насамперед дотримання прав Закарпатських угорців. До речі, у ЗМІ вже з’явилася інформація про те, що нещодавня зустріч глави ОП України Андрія Єрмака з головою МЗС Угорщини Петером Сійярто пов’язана саме з цією подією. У результаті двосторонніх переговорів, Україна заявила про готовність до “добросусідських відносин” з Угорщиною. Іншими словами, це означає, що уряд України послабить свої зусилля в питанні тиску на Закарпаття.
Що стосується того, як це все пов’язано з Українською Православною Церквою. Оскільки це питання багатовекторне, його потрібно розглядати з кількох сторін. Перш за все, варто зазначити, що Закарпаття – це, в конфесійному відношенні, регіон УПЦ. Саме на Закарпатті зосереджена значна кількість монастирів і парафій Церкви. До речі, що стосується загальної статистики “переходів” з УПЦ до ПЦУ – українським неканонічним групам у цьому регіоні абсолютно не пощастило. Поодинокі випадки захоплень храмів УПЦ на Закарпатті, як правило, супроводжуються серйозними скандалами, що не робить честі ні місцевій владі, ні самій ПЦУ. З упевненістю можна сказати, що Закарпаття “твердо стоїть на ногах” у питанні збереження УПЦ у своєму регіоні.
По-друге, депутати Євросоюзу, орієнтовані на українські нацменшини, дуже гостро ставлять питання репресій державної влади проти УПЦ в регіонах. Закарпаття в цьому плані не самотнє, адже поруч розташована Буковина, яка сильно орієнтована на Румунію. Нещодавні протести православних румунів у Бухаресті під посольством України на захист митрополита Лонгіна (Жар) і Банченського монастиря УПЦ – це лише штрих до загальної картини Буковинського етнічного питання. Низка депутатів Румунського парламенту, у зв’язку з тиском на УПЦ на Буковині, вже виступили з серйозними звинуваченнями на адресу української влади і особисто Зеленського. Окремі з них вторять своїм угорським колегам, заявляючи про необхідність відчуження Буковини на користь Румунії.
По-третє, і Угорщина, і Румунія, крім того, що є сусідами України, залишаються також членами Євросоюзу, що значно впливають на політику ЄС. Останнім часом до цих країн приєдналися Польща та Словаччина, які так само межують із нашою країною. Усіх їх об’єднує один інтерес – якомога болючіше “вкусити” Україну, вичавлюючи максимум із ситуації, що склалася. Захист прав нацменшин західних регіонів України залишається одним із ключових важелів впливу в цьому питанні. Таким чином, тиск української влади на Українську Православну Церкву в цих регіонах розцінюється виключно як обмеження свобод, на що вже неодноразово звертали увагу в Єврокомісії та ООН.
Варто зазначити, що переслідування Української Православної Церкви стає для держави чутливим, якщо не болючим, питанням, яке суттєво впливає на ставлення Заходу до України і, як наслідок, на виділення або блокування західних коштів. Раніше ми публікували матеріал про те, чому Європейський напрям у питанні захисту УПЦ має стати одним із пріоритетних. Тепер, з огляду на ті пріоритети, які були розставлені представником Угорщини в питанні виділення Україні 50 млрд євро, за правильних акцентів лобістів УПЦ в Європі, ця макрофінансова допомога може насправді принести користь канонічній Церкві. Виходить, що виділення і контроль цих коштів тепер можуть безпосередньо залежати від ставлення української влади до УПЦ.
