Свято-Миколаївський собор УПЦ міста Кременець, відповідно і релігійну громаду, сьогодні офіційно “перевели” до ПЦУ. Передували цій події довгі розгляди в судах та недавнє варварське вигнання студентів регентського училища, яке розташовувалося у приміщеннях комплексу. За повідомленнями місцевих жителів – віруючих УПЦ, люди які голосували за перехід громади до ПЦУ, були організовано привезені з Тернополя. На входах до храму було виставлено охорону, яка перешкоджала священикам канонічної Церкви потрапити всередину. Збори, всупереч положенням статуту, проводила невстановлена людина у військовій формі.
Характерно, що місцеві представники ПЦУ досі заявляли, що не претендують на Миколаївський собор, оскільки самі орендують у держави приміщення Єзуїтського колегіуму, розташоване через дорогу. Площа Преображенського храму ПЦУ (при колегіумі) настільки велика, що він ніколи не буває заповнений навіть на половину, а враховуючи масштаби колишнього католицького костелу, місцеві представники організації Думенка мають постійні проблеми зі сплатою комунальних послуг, через що у приміщенні завжди холодно і некомфортно перебувати.
Враховуючи описану ситуацію, можна з упевненістю сказати, що Миколаївський собор Кременця з приміщеннями використовуватимуть не за призначенням так само, як і Києво-Печерську Лавру. Місцева влада вже запланувала відкриття в корпусі колишнього регентського училища дитячої художньої студії, а храм, швидше за все, буде переданий місцевій громаді ПЦУ як “зимовий”. Він значно менший за площею, ніж той, у якому вони знаходяться зараз, відповідно його буде простіше опалити та обслужити. Але це лише замальовки чи, якщо завгодно, лише окремі частини пазла, який планує зібрати обласна філія Мінкульту за вказівкою з Києва.
Вся історія з УПЦ у Кременці – насправді лише прелюдія до основних подій. Кінцевим пунктом розгляду стане саме Свято-Успенська Почаївська Лавра. Потрібно не забувати про те, що відбувається все під егідою Кременецько-Почаївського історико-архітектурного заповідника, на який, у даному випадку, покладено особливу місію – розірвати договори про користування та виселити УПЦ із тих приміщень, які перебувають у віданні цієї установи. Йдеться про: Свято-Миколаївський собор Кременця з приміщеннями, Кременецький Богоявленський жіночий монастир, храм “Живоносне джерело” на Божій горі, Почаївську Лавру та Почаївський Свято-Духівський монастир-скит.
Із Кременцем “заповідник” практично розібрався. Після того, як відібрали Миколаївський собор та розігнали регентське училище, наступним на черзі буде Богоявленський жіночий монастир. В обох випадках держава не продовжила договори про користування, тому громада монастиря знаходиться в приміщеннях, що займаються, фактично “на пташиних правах”. Місцева влада кілька місяців тому відключила в обителі світло і заборонила користуватися бензиновими генераторами. Якщо враховувати любов Мінкульту “робити сюрпризи”, можна припустити, що виселення Богоявленського монастиря відбудеться саме перед Хрещенням за “новим” стилю. Саме так сталося із Миколаївським собором. Його відібрали за тиждень до “новостильного” Миколая. Іншими словами, рахунок часу щодо монастиря пішов на тижні.
У якому форматі це станеться – сказати важко. Все залежатиме від настрою “заповідника” та місцевої обласної адміністрації. Вони можуть піти і за Черкаським сценарієм, і за Київським. У першому випадку монастир можуть виселити силою. У другому – монахинь залишать жити в корпусі, але заблокують доступ до храмів та інших приміщень, зробивши їхнє існування в обителі нестерпним. Однак те, що ідея про здійснення культових заходів у монастирі представниками ПЦУ саме на “новостильне Водохреща” має місце – можна навіть не сумніватися. Тим більше, що їм нічого в цьому не перешкоджає, адже договір із монастирем не продовжили так само, як і з Миколаївським собором.
Складніша ситуація з Почаївською Лаврою. Як відомо, їхній договір з державою продовжено на значний час, аж до 2052 року. Підстав для його розірвання у Мінкульту немає, оскільки всі роботи, що проводяться в монастирі та на території, були попередньо узгоджені з державними органами. Проте до справи включилася СБУ. Нещодавні обшуки через нібито “образи почуттів євреїв” не можна назвати рядовими. Швидше за все, саме цю тему розвиватимуть як основну, щоб знайти причини обмежити УПЦ доступ до обителі.
