На заході своїми думками щодо екуменізму під час війни поділився колишній клірик УПЦ Георгій Коваленко, ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості.

“Екуменізм під час війни має особливий вимір. Пам’ятаємо, екуменізм перших днів – спонтанні, неофіційні спільні молитви в Києві. Буквально за день-два після цього почали такі спільні молитви організовуватися на офіційному рівні за участю Всеукраїнської Ради Церков, звісно, за відсутності однієї Церкви, яка не бажає ні з ким молитися, Православної Церкви Московського патріархату”, – сказав Коваленко.

Він додав, що іншим “екуменічним виявом молитви” є капеланське служіння.

“Капелани моляться разом, незалежно від віровизнання. Утім, коли капелани повертаються додому, то вони повертаються до своїх конфесій. У майбутньому важливо знайти таке спільне молитовне коло, де би було можливе спільне вшанування пам’яті воїнів та мирних жителів”, – переконаний науковець.

Ще один вид екуменізму в час війни – це, на думку Коваленка, екуменізм служіння біженцям, який теж “об’єднав Церкви”.

«Треба просувати в суспільстві бачення не просто хвилини мовчання, бо це радянська практика, а хвилини молитви і мовчання. Для цього нам треба бути прикладом, щоб в наших церквах, вишах, навчальних закладах, оселях звучала спільна молитва за упокій спочилих воїнів та мирних жителів, не розділяючи за релігійними ознаками», – наголосив Георгій Коваленко.