9 липня президенти України та Польщі відвідали Луцьк. Приводом для зустрічі глав двох держав у цьому малопримітному західноукраїнському місті стало вшанування чергових роковин Волинської трагедії або, – у польському форматі, – Волинської різанини. Захід, що проходив у місцевому римо-католицькому костелі, зібрав представників різних конфесій (окрім, звісно ж, УПЦ), а ось ПЦУ було представлено одразу двома високопоставленими особами – Епіфанієм Думенком і Михайлом Зінкевичем. Усе б нічого, але річ у тім, що Луцьк – це кафедра Занкевича, а Епіфаній – хоч і його прямий начальник, однак – головний конкурент, до якого він не приховує свого презирства.

Візит Епіфанія до Луцька можна назвати необов’язковим, проте вже точно не випадковим. По суті, Думенко ж не їздить за Зеленським скрізь. Однак, цього разу чомусь приїхав. Хіба йому є діло до Волинської трагедії? Ні! Йому є діло до Волинської єпархії та її голови. Зінкевич, від дня створення ПЦУ, жодного разу не запрошував Думенка відвідати свою єпархію, що церковною мовою вважається жестом крайньої зневаги. Крім того, опальний “митрополит” не соромиться в оцінках на адресу свого патрона. Про конфлікт між цими двома представниками ПЦУ знають усі, і не тільки в цій організації, а й за її межами.

Проте Епіфаній вирішив не чекати, що Зінкевич одного разу змінить до нього ставлення, і, користуючись нагодою, приїхав на Волинь, нібито “в кортежі президента”. На фото заходу в Луцьку Зінкевич і Думенко навіть не стоять поруч один з одним. Стандартних для таких візитів екскурсій храмами міста і “чайних церемоній” так само не було.

Чи варто пояснювати, що такі холодні стосунки між начальником і підлеглим свідчать про нездорову атмосферу в колективі? Проте, цей конфлікт не безпідставний. Річ у тім, що у 2018 році, на так званому об’єднавчому соборі, за результатами голосування про обрання на посаду глави ПЦУ переміг саме Зінкевич. Думенко, своєю чергою, був особистою примхою Філарета, який погрожував покинути “собор”, якщо посаду віддадуть Зінкевичу. Таким чином, Думенка не обрали, а призначили на посаду голови цієї структури, про що Зінкевич прекрасно пам’ятає.

У середовищі ПЦУ подейкують про те, що на найближчих зборах представників ПЦУ, запланованих на 28 липня, Зінкевич може поставити питання про проведення легітимних виборів, на які вже не зможуть вплинути ні Денисенко, ні Порошенко. Проте навряд чи держава, яка по суті контролює цю структуру, дасть можливість Зінкевичу влаштувати розбрід і хитання в такий важливий день. Тим паче, що напередодні, як повідомляється, планують ухвалити закон про заборону УПЦ, що, в такому разі, стане топ-темою і ніяк не можна буде її перебивати іншими інфоприводами.

Однак, Думенко з командою (Євстратій Зоря і ще кілька людей) теж не витрачали часу дарма. Замовні матеріали проти Зінкевича на різних інформ.майданчиках за активної участі випускника Московського ПСТГУ Дмитра Горєвого і ведучого ТСН Сергія Гальченка – це лише вершина айсберга, під яким ховається цілий пласт спрямованої проти конкурента Епіфанія різнопланової роботи. Як повідомляють джерела в ПЦУ, у Зінкевича в єпархії завелися “кроти”, які ведуть активну “тилову” роботу, спрямовану на зменшення впливу Зінкевича в ПЦУ. Йдеться про анонімні скарги від волинських “священиків” і прихильників ПЦУ на круту вдачу Зінкевича, а також про звинувачення в поборах і репресивних заходах проти неугодних.

Модератором підривної роботи проти Зінкевича в ПЦУ називають одного з помічників Думенка – Івана Сидора. Річ у тім, що Іван Сидор є вихідцем із Волинської єпархії ПЦУ, сином одного з найвпливовіших і найавторитетніших на Волині “деканів” – Андрія Сидора. І батько, і син бачаться в ПЦУ настільки значущими постатями, що кожному з них навіть присвячені окремі сторінки у Вікіпедії.

Повертаючись до несподіваного візиту Думенка до Луцька 9 липня, вгадайте, кого відвідав Думенко? Правильно! Того самого Андрія Сидора – батька Івана Сидора, про якого ми писали вище. Так-так. Саме так все і було. Зінкевич Епіфанія не прийняв, а Сидор – прийняв. І все б нічого, якби ця зустріч відбулася десь у Луцьку чи хоча б біля нього. Однак від Луцька до Горохова, якщо дивитися по карті, 53 км і ця відстань аж ніяк не в напрямку на Київ, якщо хтось раптом вважатиме, що Думенко заїхав до батьків свого помічника дорогою до столиці.

Як повідомляють наші джерела в ПЦУ, саме родина Сидорів відіграє ключову роль у дискредитації Зінкевича. Робота проходить по лінії “від батька – до сина”, а пізніше відшліфовані дані опиняються “на столі” в Думенка і використовуються як набір аргументів у боротьбі з одіозним волинським “митрополитом”. Крім цього, подейкують, що завдяки цьому тандему, Думенко має повну картину того, що відбувається у Волинській єпархії ПЦУ, вміло оперуючи цими даними.

Таким чином, як ми і писали раніше, “собор” ПЦУ принесе багато нової та цікавої інформації. Головною інтригою, звичайно ж, залишається саме питання стосунків Зінкевича і Думенка. Точніше – чи ризикне Зінкевич порушити резонну тему про справжні вибори глави ПЦУ, особливо з огляду на той факт, що його позицію в цьому відношенні поділяють багато “ієрархів” цієї структури.