Стояння духовенства та вірян Української Православної Церкви на захист Києво-Печерської Лаври триває вже практично тиждень. За цей час ми змогли пережити багато драматичних і надихаючих подій. Проте, за всією масою емоцій і переживань вислизає одна найважливіша деталь – хочемо ми цього чи ні, проте з юридичної точки зору УПЦ перебуває в стані протесту. Цей протест, що проходить у різних формах і місцях, викликаний у зв’язку з порушенням базових прав людини на свободу віросповідання, недвозначно прописаних у головному законі країни – Конституції України.
Поза всякими сумнівами і з огляду на особливості воєнного часу, протест Церкви проти свавілля влади має самоорганізований і фактично стихійний характер. Ми бачимо, як братія Лаври і духовенство приєднуються до вірян, а не навпаки. З одного боку – це перевага, яка показує всьому світу, що захист святинь є добровільним вибором простих людей, а не якимось відгуком на клич із закликом підриву авторитету влади чи проплаченим мітингом. З іншого – це свідчить про те, що має місце брак розуміння остаточної мети такого стояння. Декларація на кшталт “Залиште нас у спокої” або “Руки геть від Лаври”, на жаль, спрацює лише в короткочасній перспективі, а саме доти, доки люди не втомляться і не роз’їдуться по домівках. А оскільки попереду Великдень та інші весняні клопоти, можна припустити, що сил протестувальників вистачить ще тижнів на два-три. Після зменшення кількості протестувальників, представники влади в супроводі виконавчої служби та поліції можуть прийти і забрати Лавру в будь-який інший день і без попередження, коли цього ніхто не чекатиме.
Таким чином, захисники Києво-Печерської Лаври мають зійтися на думці про те, що необхідна мета, яка, в результаті, буде зафіксована не декларативно, а юридично. Ба більше, вкрай бажано, щоб до цього процесу були залучені посередники у вигляді представників ООН, ОБСЄ, дипломатичних місій православних країн і Помісних Церков.
Як ідею для обговорення, пропонуємо подумати над розробкою конкордату, який, у результаті, має стати правовим актом, що регулює відносини Церкви і держави в Україні. Таким документом, до речі, вельми успішно користуються на заході представники римо-католицизму. У ньому, крім усього іншого, прописані також і пункти, пов’язані з нерухомим майном Церкви та інші важливі аспекти, як, приміром, повне невтручання держави у справи Церкви, що ми можемо спостерігати зараз.
Таким чином у стояння з’явиться спільна об’єднуюча мета, яка, в результаті, вплине на ситуацію не тільки навколо Києво-Печерської Лаври, а й у всій країні. Важливо почати думати про це вже зараз, щоб не було пізно. Будь-який протест має властивість видихатися, і до цього треба бути готовими. Якщо влада декларує прагнення до європейських цінностей, – реалізація такого сценарію буде найкращим розвитком подій.
