Проповідь митрополита Лонгіна 5 червня 2022 року:

Подякуємо, від щирого серця, Патріарху Кирила Московському і всієї Русі, Ваше Святість! Дякуємо вам за ваші благословення. За те, що гинуть люди та проливається кров. За те, що ви бомбили наші монастирі, наші церкви, за те, що ви вбиваєте наших ченців, наших священиків, дякуємо Вашій Святості за велике і велике ваше благословення на кровопролиття, це безбожжя. Нам дуже боляче, браття та сестри, коли ми не знаємо, стати на коліна, просити всіх ворогів зупинити кровопролиття, а не благословляти на війну. Хтось відповідатиме за цю кров пролиту. За материнські сльози, за дітей, які стали сиротами, ви відповідатимете, ті, що стали благословляти війну, кровопролиття. Зрозумійте правильно, ви відповісте перед Богом, не перед людьми за кожну материнську сльозинку, за кожну свіжу могилку ви відповісте перед Господом Богом.

Але це не прощається. Ви поранили весь український православний світ. Ви поранили нас, ви завдали нам великого болю. Не шукайте правди та виправдання, з цього на сьогодні є Українська Православна Церква на чолі з Блаженнішим нашим Онуфрієм, Митрополитом Київським і всієї України.

Брати і сестри, моліться за нашого Блаженнішого, не питайте себе, що сталося на Соборі чи не сталося, ми вірні Господу Богу, Святому Православ’ю та нашій державі Україні. Спаси вас Господь Бог, Божого благословення на всіх вас, браття та сестри. Наші діти вмирають, ми щодня ховаємо наших синів. Повно вдовиць, сиріт, сльози та материнський біль.

Ви нічого не відчуваєте, ваша душа не болить. Ми не можемо спати ночами. Болить душа нашого народу за нашу державу. Болить просто душа. Як так можна. Ви залишили людей без даху над головою, без дому, без хліба, без води. Ви залишили дітей плакати по дорогах чужими сиротами. Чи не болить душа? Совість не мучить, Ваше Святість? Ви благословили війну, за цю кров доведеться відповідати. І за нашу чистоту нашої Православної Віри теж доведеться.

А ми, браття і сестри, помолимося всі, Господь не залишить нас. Господь знає сьогодні про наш багатостраждальний український народ. І ми помолимося, і просимо, Господи, помилуй сьогодні наших людей, яких сьогодні, знаю, не залишить. І я перепрошую у вас, за мої слова, місця в моїх грудях для болю немає, занадто багато, занадто важко. Мами плачуть із фотографіями, мами не знають про своїх дітей, мами запитують, чи живий він чи мертвий, «батюшка, скажіть, що мені робити, я не можу більше жити у цьому світі без моїх дітей, де мої діти». Чи не чути ніде? Душа не болить? До чого ви дожили. Господи помилуй. Господи, зрозумій усіх нас. А нам дай сили, Господи, залишатися вірними тобі, Господу Богу, Святій Трійці, Матері Божій, усім святим нашої Церкви Православної.