У мережі зʼявився опублікований на неофіційних джерелах новий статут УПЦ після його обговорення і затвердження на зібраннях у Феофанії 27 травня 2022 р.
«Самий по собі новий статут не проголошує автокефалії. Прагнення до автокефалії можна помітити лише у динаміці змін», висловив свою думку з цього приводу заштатний клірик Московської єпархії РПЦ архімандрит Кирило (Говорун):
«У новому статуті залишається можливість повернення до практики затвердження нових Київських митрополитів Москвою та спілкування з іншими церквами через Москву. Якщо обставини зміняться. Можливість такого повернення міститься у зміні до першого пункту статуту, який доповнений посиланням на патріаршу грамоту від 27 жовтня 1990 р. У старому статуті цього посилання не було. Між тим, патріарша грамота містить наступне твердження: “Украинская Православная Церковь, соединенная через нашу Русскую Православную Церковь с Единой Святой Соборной и Апостольской Церковью”. Таким чином, новий статут УПЦ, з одного боку відкидаючи пряме твердження про зʼєднанність з іншими церквами через РПЦ, підтвердив цю зʼєднанність непрямо, через посилання на патріаршу грамоту від 1990 р.
Справді йдеться про технічну, а не повноцінну автокефалію. Нові норми статуту УПЦ не стверджують, але й не заперечують залежність цієї церкви від Москви. Вони прописані так, що за ними можливі нові практики незалежності, як-от поминання предстоятелем УПЦ інших предстоятелів та відсутність затвердження Москвою нових предстоятелів УПЦ. Але за тими ж новими нормами можна легко повернутися до практик залежності від РПЦ, якщо обставини будуть дозволяти та буде воля священноначалля УПЦ. Для такого повернення не потрібні буть якісь додаткові соборні рішення. Саме у цьому напрямку буде працювати Москва, щоби нівелювати значення рішень 27 травня».
«Геніальний хід – все, що викреслено, редактори елегантно заховали у цьому додатку до пункту 1.1. Як казали в радянському анекдоті: на оклик «Стій, хто йде!», треба відповідати – «Спокійно, уже ніхто нікуди не йде». Стає зрозумілим спокій Москви (церковної та світської) – «ніхто нікуди не йде». Тобто «з’єднані через» залишаються, канони не порушують. А в канонах розписані алгоритми дій таких от «самостійних в управлінні» частин церкви. А ви попробуйте тепер законодавчо заборонити УПЦ МП в Україні або переговорити кліриків УПЦ МП на загальних зборах релігійної громади. Як казала моя бабуся – «таке вже вертке, що у ступі не влучиш»… Додам лише, що норм чинного законодавства щодо внесення змін до назв релігійних громад ця творчість Собору УПЦ МП не стосується. У законі закладені три критерії щодо визначення належності до закордонного релігійного центру, які ці зміни не зможуть обхитрити. Але тут інша біда – наша мазохістська влада, яка чомусь не вважає за потрібне виконувати закон», жаліється з цього приводу блогер ПЦУ Олександр Саган.
