З інтерв’ю митрополита Львівського і Галицького УПЦ Філарета виданню «Духовна велич Львова»:

Ще в 1990-му році патріарх Алексій ІІ проголосив Українську православну церкву самостійною та самокерованою. Однак на Помісному Соборі УПЦ, який відбувся днями, всі норми, які ще пов’язували нашу церкву з Московським патріархатом були повністю викреслені зі Статуту УПЦ. Тож тепер ми повністю поза межами РПЦ. Патріарх Кирил більше не Предстоятель нашої Церкви в жодному вигляді.

Зі Статуту УПЦ був викреслений один із основних пунктів, в якому зазначалось, що УПЦ з’єднана з помісними Православними церквами через РПЦ. Також вилучені статті про те, що УПЦ у своєму управлінні керується постановами Архієрейського Собору РПЦ 1990 року. Забране твердження про те, що УПЦ є частиною РПЦ. Собори УПЦ більше не зобов’язані наглядати в особливий спосіб за збереженням єдності з РПЦ, тепер для нас однакова важлива єдність з усіма Помісними православними церквами.

Відтепер Собор єпископів УПЦ діє виключно на підставі церковних канонів та постанов соборів нашої церкви. Постанови ж Помісних та Архієрейських соборів РПЦ для нас більше не мають значення. Предстоятель УПЦ обирається пожиттєво єпископатом УПЦ. І крапка. Навіть формальне благословення московським патріархом більше непотрібно. Положення про богослужбове поминання глави РПЦ нема. Більше того, пункт про те, що Предстоятель УПЦ є постійним членом Синоду РПЦ взагалі забирається із Статуту – Блаженніший виходить з керівного органу РПЦ так само як єпископи.

Раніше кожен єпископ УПЦ міг бути обраним патріархом московським і міг обирати патріарха, тепер від цих можливостей ми відмовились. Жоден єпископ УПЦ більше не братиме участі в керівних органах РПЦ. Також після обрання Предстоятеля УПЦ скасоване його представлення Московському патріарху для отримання «Благословенної грамоти». Лише ми обираємо нашого Предстоятеля, Митрополита Київського і всієї України. Виходячи з цих рішень можливо сказати, що це реально дві окремі помісні церкви.