Аж до початку ХХ століття титул Александрійського Патріарха звучав так: «Папа та Патріарх Великого Граду Александрії, Лівії, Пентаполя, Ефіопії, всього Єгипту». Це і є традиційна та загальноприйнята у Православ’ї канонічна територія Александрійського Патріархату. Про це пише викладач Московської духовної академії священик Георгій Максимов.

Єгипет, Лівія, Ефіопія – і все. А згідно з шостим каноном Першого Вселенського Собору та другим каноном Другого Вселенського Собору, влада Александрійського єпископа поширювалася і взагалі лише «на весь Єгипет». Це пов’язано з тим, що історично на Африканському континенті співіснувало кілька Помісних Церков – Александрійська, Карфагенська та Ефіопська. І тільки після того, як Ефіопська Церква відпала в монофізитство, а Карфагенська зникла під ударами арабів, Александрійська Церква залишилася єдиною Православною Церквою в Африці, втім, претендуючи лише на деякі її північні райони в якості своєї канонічної території.

Тільки сумнозвісний Мелетій (Метаксакіс), який перебував на Александрійській кафедрі з 1926 по 1935 рік, додав до свого титулу слова «і всієї Африки». <…>

Мені доводилося чути, що Константинопольський Патріарх визнав юрисдикцію Александрійського Патріарха над усією Африкою лише у 1970-х роках в обмін на переведення Американського екзархату Александрійської Церкви під юрисдикцію Константинополя», пояснює священик.

Все це не було тими причинами, які спонукали Руську Православну Церкву відкрити свою юрисдикцію в Африці. Причиною стало визнання ПЦУ та бажання російських православних християн, які проживають в Африці, пояснив він.