За окремими симптомами у медицині можна визначити хворобу, а в аналітиці можна прорахувати мети і завдання будь-чиєї діяльності по її окремих проявах… У звичайному побуті, за дрібними ознаками, заснованими на досвіді, ми дізнаємося, чи п’яний сусід, чи роздратований чоловік, якого віросповідання наш новий знайомий…
Ми не очікуємо здійснення намазу від буддиста, поцілунку ікони від мусульманина, хреста від баптиста, молитовних поклонів від атеїста… Будучи християнами, ми можемо привітати з Байрамом нашого сусіда-мусульманина. Але привітань з Великоднем ми очікуємо від одновірців. І дійсно, навіть номінальні православні християни, що заходять в храм раз-два на рік, часто вітають один одного з Великоднем, Різдвом, Трійцею, Водохрещем, Вербною Неділею… Нерідко люди нецерковні, хоч і не в храмі, а за столом, але відзначають церковні свята.
19-21 червня Церква відзначила Троїцьку батьківську суботу, Св. П’ятидесятницю і день Святого Духа. Три значущих свята, один з яких відноситься до числа трьох найбільш важливих в Православ’ї. Ми промоніторили, як ділилися святкової радістю зі своїми читачами автори тих майданчиків, які називають себе православними, але є, м’яко кажучи, спірними. Результати моніторингу вельми показові:
У «місіонерському блозі» протодиякона Андрія Кураєва за ці дні ми не знайшли жодної згадки про свята. Більш того, якщо відмотати стрічку, то знайти привітання з Великоднем нам також не вдалося. У дні Пасхи, що випали на напередодні 9 травня, о. Андрія більше хвилювало викриття ролі СРСР у ВВВ і, стандартно, викриття Церкви… А ось перед Трійцею о. Андрій задається питанням з приводу прем’єри фільму Андрія Кончаловського «Дорогі товариші»: «Чому в епоху офіційної ностальгії по СРСР цей фільм не цензурований? Вважаю, з тієї простої причини, що влада використовує його як попередження: майте на увазі, в разі демонстрацій ми теж буде стріляти, причому не холостими. Тому не зменшуйте ступінь нашої відмороженості і бійтеся нас». Виходячи з цієї ж логіки, «Архіпелаг ГУЛАГ» Солженіцина на книжкових прилавках можна знайти тому, що влада натякає на швидкі масові репресії… Після заяви про. Андрія, що подати на Фанар анонсовану їм апеляцію на рішення про виверження його з сану йому заважає страх перед розправою влади, подібні інтерпретації викликають серйозні побоювання з приводу здоров’я колишнього місіонера. Потрібно допомогти хоча б молитвами за здоров’я.
Т.зв. «Отець Джираломо» хвалить католиків за «правильне святкування Трійці», але замість привітання читачів виливає чергову порцію отрути на адресу РПЦ.
Антицерковне, але нібито «православне», видання «Ахілла» про свята не згадує.
Заборонений в служінні білоруський протестний ієрей Олександр Шрамко пише лише про політику, а на зомбі-каналі «теологів» Андрія Шишкова і Ксенії Лученко (дружини Сергія Чапніна) ніяких привітань, так само, як і у «Церквача».
Автор каналу, який видає себе за чергового анонімного пресвітера, замість привітань опублікував знущальний віршик про пожадливого митрополита…
Нерозкаяний ігумен, рекламований Кураєвим, святкових публікацій уникає.
Канал на захист романовського розколу про Христа і Святого Духа згадує, в центрі цієї релігії – сам колишній схіігумен Сергій Романов. Тому пишуть лише про нього.
Все це можна було б списати на зайнятість, при якій людина не може знайти час навіть для пари слів читачам «Зі святом!». Але, ймовірно, причина «недомовки по Фрейду» в тому, що ділитися святковою радістю не можуть ті, у кого її просто немає. Адже якщо вибрати своїм пріоритетом політику, прагнення вгодити собі та боротьбу з Церквою, то місця для вогню П’ятидесятниці може вже не вистачити.
