У Києві уніати говорять про екуменізм, а коли приїжджають на Західну Україну – про підпорядкування Папі Римському. Професор кафедри і богослов’я НПУ ім. Драгоманова Юрій Чорноморець, відомий своїми переходами з однієї конфесії в іншу, звинуватив греко-католиків в «роздвоєності» і «недружньої риториці» щодо православних.
Приводом послужило недавнє відлучення від греко-католицької церкви одного з кліриків УГКЦ Івана Гарата за відхід у «схизму» (тобто розкол). А саме – в «Київський патріархат», куди Гарат перейшов 9 років тому. А коли захотів повернутися назад в УГКЦ, на нього чекав неприємний «сюрприз» у вигляді найжорсткішого церковного покарання.
Ми вже писали про те, що таке рішення відображає справжнє ставлення уніатів як до православних розкольників, так і до православних в загальному. Якщо говорити конкретно, вони як вважали православних «схизматиками», так і продовжують вважати. Просто ретельно це приховують і маскують фальшивої екуменічної риторикою.
Схоже, окремі представники/симпатики «ПЦУ» – в даному випадку Чорноморець – починають прозрівати щодо характеру «екуменічної» стратегії греко-католиків відносно православних. І звертати увагу на нестиковки між очікуваннями і реальністю:
«Я розумію, що все це йде не від самої курії УГКЦ. Це йде з Риму. З іншого боку, ми повинні бути відкритими до православних, все дуже добре, але тоді відразу повинні бути позначені чіткі межі, заявлено чітко, що адміністративно, юридично співпричастя з Петровим престолом є абсолютним, воно не може розмиватися. Тобто фактично приховано йде така пропозиція: давайте повернемося все до Риму».
Незважаючи на це, вони продовжують плекати ілюзії щодо того, що греко-католики можуть поміняти свою позицію і відмовитися від католицького вчення про Церкву з його папізмом.
При цьому у Чорноморця простежується явне протиріччя і плутанина. З одного боку, він дорікає Рим в негативному впливі на УГКЦ, з іншого боку дорікає УГКЦ в тому, що вони недостатньо використовують «потенціал відкритості…, який демонструє католицизм на всесвітньому рівні».
Насправді, і Рим, і УГКЦ мають одну і ту ж стратегію – заманити православних в односторонню унію, не змінюючи при цьому своє вчення про співпричастя з Римським престолом як обов’язкової умови входження в Церкву.
Даремно Чорноморець, на наш погляд, сподівається на Фанаро-Ватиканський діалог, який нібито повинен привести католиків і православних до якогось спільного знаменника. Для католиків таким знаменником завжди буде папство і підпорядкування владі папи римського. Завдання Фанару полягає лише в тому, щоб згладити це підпорядкування і сформулювати унію таким чином, щоб не викликати пряме відторгнення у православних. До того ж, Фанар не питатиме у «ПЦУ» її думки. Якщо він вирішить відновити євхаристійне спілкування з Римом, то «ПЦУ» повинна буде піти за ним у цьому питанні.
Правблог