Прихильники і спікери «ПЦУ» останнім часом активно перекривляють позицію УПЦ і перевертають ситуацію з ніг на голову. Вони звинувачують прихожан канонічної Церкви в захопленнях своїх же храмів, «окупації» власної назви (яке УПЦ отримала ще до проголошення незалежності України і за 30 років до того, як з’явилася «ПЦУ») і тому подібних абсурдних речах.
Але про що свідчать факти?
Саме прихильники «ПЦУ» зрізають болгарками замки з храмів і висаджують двері, іноді навіть таранами.
При цьому, саме прихильники «ПЦУ» б’ють віруючих УПЦ, приносячи з собою газові балончики, вогнегасники, біти, кастети і навіть ножі. Це само по собі вже є порушенням закону і насильством, незалежно від того, яке виправдання придумують собі активісти цієї структури. І коли ведучий «5-го каналу» Віталій Гайдукевич заявляє, що подібні дії (а він адже мав на увазі не тільки конфлікт у Заболотті, а й ситуацію в загальному) це нібито вимушений «захист храмів» – він, по суті, закликає до вчинення злочинів та виправдовує вже скоєні злочини. Тому що бити людей – це ніякий не «захист», а саме напад. І ніякий «поламаний паркан» не може бути приводом для побиття, тим більше літніх людей.
Від кого Гайдукевич закликає захищатися? Від 65-річної бабусі, яка отримала травму коліна в результаті дій прихильників «ПЦУ» у Заболотті? (На відео прекрасно видно, як прихожанку УПЦ грубо штовхає один з таких «захисників»). Це він її назвав «штурмовими попами», «путінськими поплічниками» і «агентурою ФСБ»?
Саме прихильники «ПЦУ» залучають часто одягнених в камуфляж і в маски бойовиків, які не є членами місцевих громад. Це можуть бути члени «Правого сектора», спортивних клубів, парамілітарних організацій тощо. Вони заявляють, що саме вони «захищають» храми, а прості парафіяни УПЦ, які не приховують свої обличчя, нібито є загарбниками. І тут ми також бачимо парадокс і відверте порушення здорового глузду. Навіщо ховати свої обличчя, вважаючи себе захисниками закону і «законною» власності?
Крім цього, якби прихильники «ПЦУ» дійсно становили б більшість, їм не треба було б вдаватися до послуг тітушек. Однак, на практиці ми бачимо, що в більшості випадків у них немає ніякої кількісної переваги і часто, якщо прибрати приїжджих, залишається лише невелика група людей.
І це далеко не всі приклади цинічних маніпуляцій з боку спікерів «ПЦУ», які, не червоніючи і не відчуваючи сорому, називають чорне «білим», а біле «чорним».