Чи перейде Патріарх Варфоломій Рубікон?

В ході дискусії навколо Всеправославного Собору оголився «нерв» релігійного протистояння і в українському православ’ї. Ці два рівня релігійного дискурсу пов’язані невипадково. «Українське питання» давно використовується в якості «джокера» в рукаві Константинопольського Патріарха. Адже амбіції Фанара постійно наштовхуються на перешкоду у вигляді Руської Православної Церкви, не згодної миритися з твердженням «православного папства» в православному світі. Саме тому Константинополь постійно тримає РПЦ в напрузі, побічно шантажуючи її можливістю визнання українського розколу. Мовчання Варфоломія, відмова від прямого засудження розкольників, участь представників Константинопольського Патріархату в переговорах між УПЦ КП і УАПЦ, вказують на гру Варфоломія проти Російської Церкви. Гру схожу на покер, де нарівні з реальною силою карткового розкладу важливу роль відіграє блеф.

 Напруга між Фанаром і РПЦ зараз досягло свого піку. Варфоломій як ніколи близький (можливо це тільки його ілюзія) до своєї заповітної мети – утвердження виняткової ролі Константинопольського Патріархату в міжправославному взаємодії. Останні заяви і дії представників Фанара вказують на те, що Варфоломій готовий піти на крайні заходи заради здійснення своєї мрії. Ідеальний момент для того, щоб витягнути з рукава «краплену карту України».

 Ймовірно цей момент відчула й українська влада в симфонії з українськими розкольниками. Спочатку так званий «Архієрейський собор УПЦ КП» прийняв рішення звернутися до Варфоломія з проханням про визнання своєї автокефалії, причому без статусу патріархату, натякаючи цим на готовність до компромісу. А сьогодні український парламент прийняв шокуєчий своєю безглуздістю документ-звернення до Константинопольського Патріарха з проханням про дарування автокефалії «Православній Церкви в Україні» та визнання «неканонічним» (sic!) Входження єпархій Київської Митрополії 17 століття до складу РПЦ. Залишимо за дужками здатність українських депутатів розуміти і судити, що є канонічним, а що ні, й звернемо увагу на деякі моменти цього, з дозволу сказати, документу.

 У зверненні прозвучали звинувачення на адресу РПЦ в тому, що остання не виступила на захист православних християн України, «стражденних від російської агресії». Дозвольте, хіба не «Патріарх Філарет» назвав жителів Донбасу «безбожниками», які заслуговують на свою долю? І хіба не приєднався до нього спікер парламенту України, фактично вказавши на те, що східні українці це люди другого сорту, які не мають права на свою думку? Протиріччя в логіці очевидне.

 Далі, після ряду дифірамбів на адресу Константинопольської Церкви, автори звернення вказують на його нібито позитивну роль в «нормалізації церковного життя» в Церквах Естонії, Болгарії та Чехії і Словаччини. Депутати ймовірно не в курсі, але «Болгарський сценарій» подолання розколу це коли розкольники в одних підрясниках постають перед Всеправославними зборами і через каяття приймаються назад в лоно канонічної Церкви.

 Ще одним ляпом в горезвісному зверненні є використання терміну «Православна Церква в Україні». Що це? Такої Церкви просто не існує. Й всі характеристики, що їй приписуються, висять повітрі. Є канонічна Українська Православна Церква під предстоятельством Блаженнішого митрополита Онуфрія. Тільки вона може претендувати на набуття того чи іншого церковного статусу, в тому числі й автокефалії. Саме УПЦ є спадкоємицею Київської Митрополії, яка, за твердженням депутатів, була незаконно приєднана до РПЦ. Чому українські парламентарії вирішили, що вони можуть розписуватися за всіх православних України і говорити від їхнього імені?

Повною безглуздістю виглядає формулювання «тільки автокефальний статус може стати основою для подолання існуючого нині в нашій країні церковного розділення». Кому давати автокефальний статус? У документі фігурує неіснуюча і абстрактна «Православна Церква в Україні». Як неіснуюча організація може отримати автокефалію, а після цього ще й «подолати розділення»? Як може спочатку з’явитися автокефалія, а потім зникнути розкол? Відчуваєш себе персонажем книги Льюїса Керолла, де посмішка Чеширського кота може існувати окремо від самого кота.

 В кінці цього опусу депутати пишуть: «завдяки участі Вашої Всесвятості у врегулюванні церковної кризи і становлення єдиної помісної Церкви в нашій країні, між Києвом і Константинополем складуться абсолютно унікальні відносини, які дозволять подолати чимало негативних тенденцій в житті сучасного Православ’я». Це своєрідний «відкат» Константинополю – ви нам «автокефалію», а натомість ми підтримаємо будь-які ваші божевільні плани.

 Одначе, за безглуздими формулюваннями депутатського послання можуть стояти цілком продумані кроки. Якщо охопити одним поглядом події в релігійній сфері України останнього року, то можна скласти цілісну картину з окремих пазлів. Все свідчить про те, що українська влада готує сценарій силового створення «Православної Церкви в Україні», спеціально під дії Варфоломія, в разі його згоди на це безумство. У середовищі УПЦ вже проявився (а точніше сказати «спалився») ряд представників духовенства, готових долучитися до проекту «ЄПоЦ» (Єдина Помісна Церква).

 У цьому контексті сценарій буде виглядати приблизно так: збирається «Об’єднавчий Собор» УПЦ КП, окремих представників УПЦ і УАПЦ (останніх змусять це зробити будь-якими способами) і заявляє, що саме вони представляють волю більшості православних віруючих України; Варфоломій урочисто і з надривом оголосить про визнання «незаконною» передачі Київської Митрополії Московському Патріархату та дарує автокефалію новоствореній структурі; канонічну УПЦ піддадуть репресіям, її статут скасують та приймуть «рейдерський» законопроект 4128, а потім, за допомогою загонів «Правого сектора», забезпечать «добровільний перехід» парафій разом з храмами в лоно «ЄПоЦ». Якщо опір виявиться вище очікуваного, в хід піде законопроект 4511. Засоби масової інформації забезпечать повну інформаційну підтримку насильства, створюючи міф про «РПЦ в У».

 Божевілля? Так, повне. Коли на кону опиниться питання віри, яке пов’язане з найсильнішими переживаннями, зі страхом втрати найголовніше в житті, то неминуча релігійна війна. Такий сценарій обернеться кров’ю, каліцтвами, насильством, відчаєм і хаосом по всій Україні. Крім цього, все Православ’я опиниться вкинутим в безодню розбрату, тому що не всі Помісні Церкви погодяться з таким волюнтаризмом однієї людини. Чи готовий Патріарх Варфоломій «перейти Рубікон» і спустити пусковий гачок релігійної війни в Україні? Чи готовий він розколоти світове Православ’я і увійти в історію як автор нової Великої Схизми? Будемо сподіватися, що йому вистачить розсудливості не робити цього. А ми будемо за нього молитися, щоб Бог послав йому здоровий глузд.

Вадим Задорожний

Share on print
Share on email
Share on odnoklassniki
Share on twitter
Share on whatsapp
Share on telegram
Share on facebook
Підписуйтесь на наші соцмережі TelegramFacebook

Читайте також

Недавні записи

#УПЦ #УПЦ КП
Запропонувати новину
Scroll Up