Глава Американської архієпископії Фанару Елпідофор напряму назвав турків «окупантами» та вживає різні зусилля, направлені на формування політичного тиску на Туреччину з боку США.
У цьому контексті виникає питання про те, як він збирається уживатись із турецькою владою після його теоретичного обрання патріархом Константинополя?
Якщо патріарх Варфоломій покірно потерпає від усіх знущань турків, то уявити у цій ролі гіперактивного та амбіційного Елпідофора складніше. Хіба що його нормальне перебування на Фанарі буде забезпечене у рамках якоїсь угоди між США та Туреччиною
Звісно, до виборів Константинопольського патріарха може бути ще далеко. Варфоломію всього 80 років, хоча він і хворіє.
Але, припустимо, Елпідофор все ж таки стане патріархом у найближчі роки. Можна припустити, що у цьому випадку він наважиться перенести резиденцію патріархату в інше місце, якщо на той час у Туреччині при владі залишатиметься Ердоган.
Це дозволить йому діяти набагато вільніше, не озираючись на можливу протидію турків.
Хоча, звісно, є й мінуси такого кроку. Все ж таки Стамбул-Константинополь – це символ наступництва греків з древньою Константинопольською Церквою. І втрата таких символів може зруйнувати міф про «вселенський патріархат».
З іншого боку, у випадку перемоги Джо Байдена, США остаточно стануть для Фанару новим колективним «імператором», за допомогою котрого можна буде здійснювати централізацію влади в руках Елпідофора без будь-яких додаткових інструментів її легітимації. Крім цього, фанаріоти опиняться ближче до «гаманців» потенційних спонсорів і взагалі до центру прийняття геополітичних рішень.
Заради цього вони можуть і пожертвувати ветхими стінами Константинополя, що канув у літу, заради нової могутньої імперії, котра має, як їм здається, право впливати на життя світового християнства.
У якомусь значенні, для греків Вашингтон стане «Новим Римом – новим столичним містом «ейкумени» під керівництвом американського гегемона.