Погляд Блаженнішого Митрополита Володимира на подолання розколу

Час читання: 6хв.

Напередодні Всеправославного Собору у ЗМІ з`являються публікації різних «патріотичних» релігійних діячів стосовно питання легалізації чи канонічного узаконення тих структур, які перебувають поза огорожею Церкви. Подібну ситуацію ми уже мали в період президентства Віктора Андрійовича Ющенка, коли державна влада хотіла під свій сценарій узаконити «розкол» та створити Помісну Церкву.

В той час митрополит Володимир (Сабодан), на якого сьогодні усі «національні діячі» роблять посилання, направив звернення до Вселенського Патріарха Варфоломія, де вказав на усі проблеми та наслідки щодо тієї моделі вирішення церковного розколу в Україні, яку пропонують державні мужі.

З цього звернення ми можемо проаналізувати справжнє відношення митрополита Володимира до існуючої проблеми та спростувати неправдиву інформацію тих осіб, які видозмінюють слова спочилого Предстоятеля УПЦ.  (Звернення 2008 року).

«Рухомі шляхетним поривом допомогти справі єднання, державні і політичні діячі України неодноразово пропонували і пропонують різні моделі відновлення єдності. Однак ці моделі не завжди відповідають православній еклезіології та нормам канонічного права». 

Його Всесвятості
Всесвятійшому Варфоломію,
Арх
ієпископу Константинополя Нового Риму
та Вселенському Патріарху

Ваша Всесвятосте, любий у Господі Брате та Співлужителю!

Від Повноти Української Православної Церкви ще раз сердечно дякуємо Вам за участь в урочистостях, що минули в Україні та були приурочені до 1020-річчя Хрещення Київської Русі. Наша зустріч та братське молитовне та євхаристичне спілкування знову засвідчили, що ми єдині і цінуємо дар єдності, слідуючи за словом Господа: «як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в нас єдино» (Ін.17 , 20-21). Ґрунтуючись на цій євангельській заповіді, Святі Помісні Церкви розвивають свої взаємини таким чином, щоб різноманіття підходів до проблем сучасного церковного життя не зменшувало заповіданих Спасителем єдності та любові. Однією з проблем, яка болісно відгукується в житті всього Вселенського Православ’я, є церковний розкол в Україні. На наше глибоке переконання, ця проблема може бути вирішена лише соборним розумом всіх Помісних Православних Церков. Зі свого боку ми свідчимо про готовність брати участь в загальноцерковному обговоренні питання церковного розколу в Україні.

Здобувши в складі Московського Патріархату статус Самокерованої Церкви з правами широкої автономії, Українська Православна Церква демонструє нині незмінно високу динаміку росту. Сьогодні наша Церква налічує більше 11 000 громад, об’єднаних в 43 єпархії, які управляються 55 архієреями (43 правлячих та 12 вікарних). В Українській Православній Церкві несе послух понад 9 000 священнослужителів, діють 20 навчальних закладів (1 академія, 7 семінарій і 12 училищ). У більш ніж 200 монастирях трудяться близько 5 тисяч ченців.

Рана розколу, нанесена церковному Тілу на початку 1990-х років, поступово вздоровляється. Українська Православна Церква веде діалог з «Українською Автокефальною Православною Церквою». Проводяться регулярні співбесіди з представниками «Київського Патріархату». Ведучи діалог з невизнаними церковними спільнотами, ми проваджені духом Христової любові, яка «не шукає свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, все зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить» (1 Кор. 13, 5-7).

Дотримуючись цих слів святого апостола Павла, Собор єпископів Української Православної Церкви, який зібрався в Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі 21 грудня 2007 року, закликав вірних чад нашої Церкви «з християнською любов’ю та без ворожості ставитися до тих наших братів і сестер, які, віримо, тимчасово перебувають поза рятівною огорожею Церкви». Повну підтримку такому пастирському підходу до вирішення проблеми розколу в українському Православ’ї висловила також Повнота Руської Православної Церкви, Архієрейський Собор якої «схвалив зусилля, уживані Українською Православною Церквою для подолання розколу за допомогою діалогу з тими, хто відпав від спілкування з нею» (Визначення освяченого Архієрейського Собору Руської Православної Церкви «Про єдність Церкви». Москва, 24-29 червня 2008 року).

Беручи до уваги все вищесказане, просимо Вашу Всесвятість та очолювану Вами Святу Константинопольську Церкву підтримати зусилля Української Православної Церкви, спрямовані на відновлення церковної єдності в нашій країні.

Проблема розколу викликає серйозну стурбованість також у державних і політичних діячів України. Рухомі шляхетним поривом допомогти справі єднання, вони неодноразово пропонували і пропонують різні моделі відновлення єдності. Однак ці моделі не завжди відповідають православній еклезіології та нормам канонічного права. Останнім часом в українських засобах масової інформації обговорюється сценарій вирішення українського церковного питання шляхом створення в Україні декількох паралельних православних юрисдикцій. Відповідально заявляємо, що такий спосіб вирішення проблеми є неприйнятним, оскільки:

  • суперечить канонічному принципу «одне місто – один єпископ»;
  • посилить етнофілетичні настрою в церковних громадах;
  • посилить негативні тенденції, що ведуть до поляризації українського суспільства;
  • може привести до відновлення жорсткого протистояння в боротьбі за храми та церковне майно;
  • послабить місіонерський потенціал Православ’я в Україні на тлі активності нових релігійних рухів та уніатства;
  • і, нарешті, не вирішить проблеми подолання розколу, оскільки в Україні залишаться неканонічні церковні групи, що претендують на автокефальний статус.

Українська Православна Церква здійснює нині своє спасительне служіння в складних історичних умовах. Разом з тим саме вона володіє необхідним потенціалом для об’єднання розділеного українського Православ’я та консолідації українського суспільства. У здійсненні цієї місії Українська Православна Церква потребує єдиної позиції всіх Помісних Православних Церков з питання про способи подолання церковних розділень в Україні. Ми сподіваємося, що просвітлений Духом Святим соборний розум Вселенської Церкви вкаже шлях до відновлення богозаповіданої церковної єдності.

Покладаючи сподівання на Господа, просимо молитов Вашої Всесвятості про Українську Православну Церкву, її цілісність та єдність, бо всі ми, за словами святого апостола Павла, є одне Тіло у Христі, в якому «терпить один член, страждають з ним усі члени; і коли радіє один член, з ним радіють усі члени» (1 Кор. 12, 26).

Прийміть, Ваша Всесвятосте, щире побажання доброго здоров’я та щедрої допомоги Божої у Ваших Первосвятительських працях на благо Найсвятішої Константинопольської Церкви.

З незмінною до Вашої Святості братської у Христі любов’ю

Від імені Священного Синоду Української Православної Церкви
† Блаженн
іший Володимир,
Митрополит Ки
ївський та всієї України,
Предстоятель Украинско
ї Православної Церкви

 

(Аналогічні звернення були передані Предстоятелям і Представникам Олександрійської, Антіохійської, Єрусалимської, Руської, Грузинської, Сербської, Румунської, Болгарської, Елладської, Кіпрської, Польської, Чеських земель і Словаччини та Американської Церков).

Схожі публікації