Продовжуються мляві спроби розгойдати Церкву зсередини. Вчора, в результаті спільного заходу представників Мінкульту, УПЦ та ПЦУ, було організовано якесь “Софійське братство”. Члени цього об’єднання шукають шляхи примирення та перемоги України у війні. З боку за тим, що відбувається, примружено спостерігає екзарх Константинопольського патріархату, думаючи, що з цим усім робити.

Найбільше привертає увагу особовий склад братства. Багато хто розглянув на фото давно знайомі обличчя. Фактично, “Софійське братство” – це колишні та майбутні колишні священики УПЦ, що становлять 90% цієї ініціативної групи. Представників ПЦУ, які не переходили з УПЦ, а “народжених” ще в УПЦ КП, – одиниці в братстві.

Усі ці Коваленки, Колби, Пінчуки, Тарасенки та інші Істратови, таке відчуття, що не знаходять собі спокою ніде. Ні в УПЦ, яку вони зрадили, ні в ПЦУ, до якої вони перейшли або скоро перейдуть. Здається, вони хотіли б створити для себе щось “третє”, альтернативне, але їм так і не включають “зелене світло” Фанар(я). Так і тупцюють на одному місці, як неприкаяні душі, не знаходячи собі місця заспокоєння.

І це насправді сумно. Сумно, що вони навіть не розуміють, що вже блукають “в країні далекій”, намагаючись переконати себе в тому, що їхнє нинішнє тяжке становище, насправді, є якоюсь особливою місією та ексклюзивним покликанням.

Ми знаємо, що багато хто з них читає наш сайт і хочемо звернутися до них. Батьки, не обманюйте себе та оточуючих! Повертайтеся до батька в УПЦ і заспокойте свої душевні муки або йдіть вже в ПЦУ остаточно і не ганьбіть свої сиві голови. У багатьох із вас 20+ років священицького стажу, і, з таким життєвим багажем, ваша суєтність виглядає просто смішно.

Ви думаєте, що унікальність вашої місії – примирення ворогуючих? Але невже вам не зрозуміло, що примирення та діалог можуть розпочатися лише тоді, коли зникне ненависть? Що спільного у світла з пітьмою? Про що ми можемо говорити і як можемо примирятися з тими, хто захоплює наші храми та монастирі, б’є віруючих і всіляко знущається з нас?

Щоб зрозуміти безперспективність ваших потуг, пропонуємо вам усім складом приїхати на захоплення храму УПЦ у якомусь Київському чи Хмельницькому селі. Саме там ви зможете реалізувати свої миротворчі потуги повною мірою. Чи пробували коли-небудь робити щось подібне? Навряд чи. Поки не спробуєте – не зможете зрозуміти того, що наші опоненти миру не шукають.

Більше того, у вас, на кожній такій зустрічі, є чудова нагода переконати представників Мінкульту перестати цькувати Церкву, штампуючи беззаконні розпорядження. Чому ніхто з вас жодного разу не сказав, наприклад, Єленському: “Вікторе Євгеновичу, а давайте Мінкульт пригальмує розрив договорів про оренду пам’яток архітектури громадами УПЦ”. Чому від вас ніколи не виходило подібних ініціатив?

Те, що ви не ставите таких питань, означає, що ви миру не шукаєте. Вам не потрібен мир. Вам хочеться виправдатись. Ви відчуваєте докори сумління через те, що не встояли, не витримали. Але це не біда. Пам’ятайте, що покаяння все очищує.