27 грудня 2023 року, під час засідання Священного синоду Руської Православної Церкви, було ухвалено рішення про прийняття до свого складу частини Херсонської єпархії УПЦ, яка знаходиться на території тимчасово непідконтрольної Україні частини Херсонської області. Як повідомляється в журналах засідання Синоду РПЦ, рішення було ухвалено у відповідь на відповідне прохання духовенства та віруючих. Про це повідомляє сайт “Патріархія.ру”.

У коментарі до рішення Синоду сказано таке:

У грудні 2023 року більшість (75%) священнослужителів Херсонської єпархії, які досі перебувають і продовжують нести своє служіння на території благочинь лівобережжя цієї єпархії, насельниці Миколаївського жіночого монастиря Скадовського району Херсонської єпархії, а також 18 кліриків Херсонської єпархії, тимчасово евакуйованих з її території, звернулися до Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила з проханням наступного змісту, який підтримав ряд евакуйованих кліриків Херсонської єпархії, які перейшли до кліру єпархій Росії:

«Звертається до Вас духовенство лівобережної частини, а також священнослужителі правобережної частини Херсонської єпархії, які евакуювалися, зі смиренним проханням вирішити нагальні питання сьогоднішнього дня і майбутнє нашої єпархії.

Нині, коли Святе Православ’я в Україні зазнає гонінь з боку київської влади, парафії наших храмів тут на лівобережжі Херсонщини отримують підтримку та допомогу як з боку адміністрації області, так і від Патріаршої гуманітарної місії.

З лютого 2022 року, навіть тоді, коли можливість представлялася, правлячий архієрей Херсонської єпархії жодного разу не відвідував наші парафії, не звершував богослужінь, не опікувався своєю паствою, не висвячував ставлеників у священний сан.

Відсутність уваги з боку архієрея, належного управління парафіями породила безліч проблем та недоліків у житті підконтрольної Росії частини Херсонської єпархії. Не приховуємо, з боку віруючих зростає збентеження цією ситуацією.

Військовий час створив особливі умови існування і багато зараз просто неможливо зробити. Але з боку керівництва Херсонської єпархії не було зроблено жодної спроби подбати про клір та паству тут, на російській території.

Виходячи з вищевикладеного, ми наважуємося просити Вас, Вашу Святість, прихилити до нас свою милість, і заради відродження повноцінного церковного життя та належного його улаштування, прийняти нас під свій Першосвятительський омофор, у своє безпосереднє підпорядкування.

Святі угодники нашої Херсонської землі були членами Руської Православної Церкви, і ми були охрещені у ній Святим Хрещенням. Сприйнявши духовну спадщину святителя Інокентія (Борисова), преподобного Варсонофія Херсонського, святого праведного воїна флотоводця Феодора Ушакова та інших небесних покровителів Херсонського краю, несучи при цьому багато років свій послух у лоні Української Православної Церкви, ми завжди розуміли і усвідомлювали, що і канон є частиною тієї великої та міцної сім’ї, в якій поєдналося земне та Небесне – Руської Православної Церкви».

Прецедентом вирішення ситуації, подібної до викладеної у зверненні кліриків і черниць, є указ № 362 від 7/20 листопада 1920 року святителя Тихона, Патріарха Московського, Священного Синоду та Вищої Церковної Ради. Відповідно до пункту 7 цього указу єпархіальна рада або духовенство та миряни єпархії, позбавленої архієрея внаслідок пересування лінії фронту або зміни державного кордону, звертаються до найближчого чи найбільш доступного за зручністю сполучення єпархіального архієрея. Такий входить у управління цієї єпархією сам чи відряджає управління цієї єпархією свого вікарія. Цей прецедент може бути застосований за аналогією з урахуванням, при цьому, знаходження кафедрального міста Херсонської єпархії з іншого боку фронту по відношенню до благочиння лівобережжя Дніпра.

Постанова Священного Синоду РПЦ з цього питання була такою:

• У зв’язку з фактичною неможливістю для Преосвященного митрополита Херсонського та Таврійського Іоанна керувати парафіями та монастирем Херсонської єпархії, що знаходяться на лівобережжі Дніпра,
• У зв’язку з відсутністю можливості для безперешкодного врегулювання цієї ситуації Синодом Української Православної Церкви,
• Враховуючи також необхідність правового врегулювання положення згаданих парафій та монастиря,
• У відповідь на звернення більшості духовенства лівобережних парафій Херсонської єпархії, а також усіх насельниць Миколаївського жіночого монастиря Скадовського району Херсонської єпархії:
• 1. Утворити в адміністративних межах лівобережних районів Херсонської області: Алешкінського, Голопристанського, Каланчацького, Скадовського, Чаплинського, — Скадовську єпархію з кафедральним центром у місті Скадовськ, виділивши її зі складу Херсонської єпархії.
• 2. Доручити тимчасове управління Скадовською єпархією Преосвященному єпископу Джанкойському та Розділенському Алексію.
• 3. Возносити за богослужіннями в парафіях та монастирі Скадовської єпархії ім’я Преосвященного Джанкойського та Раздольненського слідом за ім’ям Святішого Патріарха Московського та всієї Русі.
• 4. При зміні зовнішньої ситуації розглянути питання щодо можливого відновлення Херсонської єпархії у нинішніх межах.