З безпрецедентною ворожістю впав Вселенський Патріарх Варфоломій на Руську Православну Церкву, яка представляє майже половину православного світу. Подібна поведінка Патріарха є непослідовною. Ось кілька відповідних «виливів» патріаршого серця так, як вони були опубліковані 2 лютого 2023 порталом «Ковчег Православ’я»:
«Руська Церква, у якої відсутня здорова церковна свідомість, а не українська автокефалія поглибила прірву між українцями та росіянами».
Сам цей Патріарх є той, хто позбавлений православної церковної свідомості. Адже саме він своїм неканонічним вторгненням до чужої церковної юрисдикції, що належить Московському Патріархату, посилив церковний розкол в Україні. Саме він надав лжеавтокефалію ним самим заснованою в Києві особистою лжецерквою, що складається з розкольників, відлучених, самосвятів, які не мають священного сану та анафематованих осіб на чолі з лжепредстоятелем лжеєпископом Єпіфанієм. Він спробував обдурити всіх глав Церков, усю православну повноту, стверджуючи, що відновив з погляду еклесіології всіх, кого Московський Патріархат засудив канонічним звинуваченням. Я як журналіст попросив Патріарха зробити надбанням громадськості процедуру відновлення підданих церковному выдлученню осіб, але відповіддю з його боку було мовчання, яке прикривало його повну з екклесіологічної точки зору наготу. І знову Патріарх стоїть перед викликом, бо просто це зобов’язаний зробити. Ця вимога справді універсальна, це вимога всієї православної повноти.
Я затримаюся на цьому питанні, тому що воно має ключовий і основний характер. Українське питання продовжує терзати єдність усього Православ’я через розколи. Єдиний, хто відповідає за цю сумну церковну ситуацію, – Вселенський Патріарх Варфоломій.
Увага, дорогі читачі, увага та ще раз увага! Патріарх ясно спростовує себе.
Цей же Патріарх скликав Збори Предстоятелів усіх автокефальних Православних Церков у Шамбезі поблизу Женеви (21-27 січня 2016 р.). Видавництво «Апостольської дияконії» Елладської Православної Церкви випустило у світ чудово оформлений багатосторінковий том (542 стор.), що містить протоколи та всі відповідні документи цих урочистих Зборів під назвою «Збори Предстоятелів Святіших Православних Автокефальних Церков» (1-е видання 2021 р.).
Послухайте, послухайте, послухайте! У ході багатьох діалогів і широких дискусій протягом усіх семи днів цих Зборів Патріарх Варфоломій серед іншого прямо, недвозначно і ясно заявляв: 1) «Єдність Церкви має виявлятися і по відношенню до зовнішніх не тільки в словах, а й у справах» (стор. 62). 2) «Я офіційно запевняю, що найсвятіша Константинопольська Церква не має наміру робити будь-які дії, пов’язані з церковним життям в Україні, особливо щодо легалізації розколу і надання автокефалії» (стор. 150). 3) «Ми всі присутні тут визнаємо владику Онуфрія єдиним канонічним митрополитом Київським» (стор. 71). 4) «Перед обличчям священних зборів я повторюю, що кожного разу, коли архієреї Вселенського Патріархату приїжджають в Україну, вони передусім відвідують митрополита Київського Преосвященного Онуфрія» (стор. 151). 5) «Філарет є розкольником. Я дав ясні вказівки українським клірикам діаспори, які перебувають в юрисдикції Вселенського Патріархату, щоб, будучи в Києві, вони утримувалися від будь-якого спілкування в обрядах і від спільних богослужінь з розкольниками» (стор. 77-78). 6) «Ми вважаємо, що братні стосунки між Константинопольською та Московською Церквами є дорогоцінним благом» (стор. 78). «Немає жодних сумнівів щодо канонічних прав Святішої Руської Церкви в Україні» (стор. 77). 8) «Святіша Константинопольська Церква жодним чином не збирається втручатися у внутрішні справи автокефальних Церков, завжди діючи на прохання, виражене зацікавленою Церквою» (стор. 77). 9) “Всесвітній Патріарх займається вирішенням питань, використовуючи передбачені канонічним порядком відповідні способи” (стор. 77). 10) «Я пропоную прийняти спільне з братньою Руською Церквою рішення, щоб сприяти лікуванню церковного розколу в Україні» (стор. 155). 11) Усі учасники цих Зборів разом із Патріархом Варфоломієм погоджуються та визнають, що Українська Православна Церква входить до церковної юрисдикції Московського Патріархату.
Жах! Жах! Жах! Самочинно наданою своїй Київській лжецеркві лжеавтокефалію, Патріарх Варфоломій скинув усе те, про що заявляв на Зборах Предстоятелів, вторгненням у чужу церковну юрисдикцію, яка перебувала у підпорядкуванні Московського Патріархату, вчинивши найважчий канонічне злочин. При цьому канонічна Церква на чолі з митрополитом Онуфрієм не просила автокефалію. Патріарх Варфоломій впав і в інший цілком конкретний канонічне злочин, поставивши другого єпископа (лжеєпископа Єпіфанія) в те саме місце – що абсолютно заборонено священними канонами. Така поведінка Патріарха відрізняється непослідовністю.
Оскільки перший наклеп Патріарха Варфоломія на Руську Церкву зажадав такого просторого спростування, далі ми обмежимося лише тим, що процитуємо образливі «виливи» патріаршого серця:
“Москва намагається повалити церковний порядок”; “Руська Церква створює напругу в православних відносинах”; «Руська Церква має папські амбіції»; “Москва не визнає за українцями право на автокефальну Церкву, оскільки хоче жорстоко пригнічувати їх, хоче перетворити Православ’я на конфедерацію Церков, щоб слово було за нею”; «Москва має неприкрито зарозумілий гегемоністський менталітет»; “Руська Церква рішуче прагне до вбивства власної матері”; «Руська Церква повинна вибачатися за ті біди, що завдала Православ’ю».
Цей набір образ з боку Патріарха нестерпний. Він входить у страшний контраст та протиріччя з тим, що Патріарх Варфоломій заявляв на Зборах Предстоятелів. Йому аж ніяк не кидали виклику. Він перший почав із беззаконня, з’єднався з поневоленою масонами Америкою, щоб воювати з православною Росією.
Після такого нестерпного самоспростування та болісного самосміяння Патріарх Варфоломій вже не може користуватися повагою як громадський діяч. Відтепер він – особа, яка абсолютно не заслуговує на довіру.
Протопресвітер Іоанн К. Діотіс, богослов, публіцист, письменник та видавець
