Якісний склад перебіжчиків із УПЦ до ПЦУ відверто кульгає на обидві ноги. Ось, наприклад, клірик Волинської єпархії Олександр Колб, який нещодавно перейшов до ПЦУ з УПЦ, вибухнув коментарями в інтерв’ю, де, сам того не відаючи, звернув увагу на кілька цікавих деталей свого вчинку.

Перше. Колб сам зазначає, що здійснивши акт спільного служіння з представниками Фанара та ПЦУ, він усвідомлено пішов на порушення постанов Собору УПЦ від 2018 року, в яких, серед іншого, йдеться про пряму заборону на співслужіння з представниками Константинопольського патріархату у зв’язку з самочинними діями Фанару на території України.

Тобто священик прямо заявляє, що в тому чи іншому випадку він цілком здатний на порушення постанов Соборів, указів правлячого архієрея тощо. Звідси виникає закономірне питання – а де гарантія, що він не зробить цього, вже будучи в ПЦУ? 

Друге. Усі, як один, перебіжчики з УПЦ до ПЦУ аргументують своє рішення тим, що у 2022 році РФ розпочала війну проти України. Мовляв, “не хочемо мати нічого спільного з Росією, і як наслідок – із РПЦ”. Залишимо осторонь християнський аспект цього питання. Звернемося до суто практичної його частини. Об’єктивно, з політичної точки зору, Росія воює проти України з 2014 року. Але навіть якщо називати період з 2014 по 2022 рік антитерористичною операцією (АТО), від цього суть не зміниться. Більше того, зараз на подвір’ї вже друга половина 2023-го. Невже протоієрею знадобилося понад 9 років, щоб усвідомити своє небажання “мати щось спільне з РПЦ”? А може, причина того, що сталося, криється в чомусь іншому? Наприклад, у незадоволених амбіціях чи переоцінці своєї важливості?

Третє. Протоієрей журиться, що розрив спілкування з Константинопольським патріархом став для нього чи не особистою трагедією. А відсутність євхаристичної єдності з більшістю Помісних Церков, які не визнали ПЦУ, – не проблема для Колба? Адже, незважаючи на любов до Константинопольського патріархату, він став не кліриком цієї Помісної Церкви, а саме членом ПЦУ, чим власноруч загнав себе та своїх прихожан в еклезіологічну ізоляцію. Нагадаємо, основна різниця між УПЦ та ПЦУ не просто в тому, що у когось із кимось тимчасово розірвано Євхаристичне спілкування, а в тому, що для більшості один із суб’єктів цього протистояння є просто нелегітимним.

Загалом щось підказує, що вся ця історія ще отримає своє продовження, особливо враховуючи той факт, що Колб ще, принаймні публічно, не визначився до якої єпархії ПЦУ він входитиме і кому підпорядковуватиметься. З іншого боку, якщо він плював на все це в УПЦ, то в ПЦУ може спокійно зробити те саме і не визнавати над собою нічиєї влади взагалі. Адже головне, як він висловився, не боятися.