Клірика Волинської єпархії УПЦ протоієрея Олександра Колба, який співслужив із представниками Фанару і ПЦУ минулої неділі минулої неділі, за кілька днів таки заборонили в служінні “до повного каяття”. Заступитися за протоієрея поспішили найкращі з найгірших: “Духовний фронт”, Олександр Драбинко, Андрій Пінчук та інші “експерти” канонічного права, які давно порушили будь-які канони. Основним аргументом “адвокатів” Колба, наче за попередньою змовою, звучить звинувачення в тому, що священика заборонили саме “за співслужіння з екзархом Константинопольського патріархату”, а не за що-небудь інше. Захисники отця Олександра свідомо замовчують і навіть розмивають факт, що того дня він співслужив не тільки екзархові, а й представнику ПЦУ. Ба більше, співслужіння з представниками Фанару в УПЦ заборонено рішенням Собору. Але це й не дивно, адже брехати – їхня улюблена справа.

Однак, звертає на себе увагу контраргументація опонентів. Олександр Драбинко, критикуючи заборону Колба, пише таке: “З канонічної точки зору, після рішення … Синоду Константинопольського патріархату … від 10-11 жовтня 2018 року, … канонічно ніякого Московського патріархату або “УПЦ МП” … в державі Україна – не існує”. Далі Драбинко наводить свої вигадки щодо статусу архієреїв УПЦ і самої Церкви загалом, підводячи читачів до думки про те, що будь-який православний священнослужитель на території України – апріорі член Константинопольського патріархату/ПЦУ. Тому священик, заборонений у служінні будь-яким архієреєм УПЦ, має повне право “не враховувати” такого рішення свого єпископа, якщо тільки він, – треба розуміти, – не представник вищого духовного керівництва ПЦУ. Ба більше, на думку Драбинка, таким священикам можна навіть не писати апеляцій до патріарха Варфоломія, мовляв, “не заморочуйтеся, а просто переходьте в ПЦУ”.

Щось нам підказує, що протоієрей Олександр Колб все-таки напише листа патріарху Варфоломію. “Канонічний аналіз” ситуації від Драбинка – слабкий аргумент, яким скористається, хіба що, зовсім “відбитий” і безпринципний піп. На таке, треба зазначити, не пішов навіть Пінчук. З іншого боку, пропозиція Драбинка – це, нібито, інструкція до протилежних дій. Закликаючи “не писати” патріархові Варфоломію, він, насправді, нібито каже “пишіть патріархові Варфоломію! Пишіть, як можна більше”.

Навіщо? Про причини сьогодні проговорився одіозний Андрій Пінчук. У своєму крайньому інтерв’ю він заявив, що створення екзархату для втікачів з УПЦ – справа часу. Природно, для розвитку і зміцнення такої думки, їм потрібно якомога більше ситуацій співслужіння з Аніщенком, подальших заборон і апеляцій. Чим більше, тим краще. Все, щоб на Фанарі прокинулися і почали діяти. Їм це необхідно для того, щоб остаточно не відігнати від себе людей і хоч чимось мотивувати свої вчинки, зміцнивши позиції, мовляв, “ми не в ПЦУ, в Константинопольському патріархаті”.

Тим часом, вказуючи Драбинку на неспроможність його канонічного аналізу, йому навели як приклад ситуацію, коли в Тернопільській єпархії ПЦУ “заборонили в служінні” представника цієї конфесії за те, що він, – !!!УВАГА!!!, – “співслужив із невизнаним ПЦУ єпископом Одеським УПЦ КП“. Але це, треба розуміти, зовсім інше.