Отже, як ми повідомляли раніше, ПЦУ активізує свою діяльність за кордоном під виглядом “місії”. Станом на сьогодні такий формат вже використовується в Польщі, і, за повідомленнями каналу Правблог, навіть у Японії. Тепер же в ПЦУ ухвалили рішення легалізувати цю практику на офіційному рівні, провівши певні домовленості з очільником ДЕСС Віктором Єленським.

З одного боку, будь-хто може вважати, що в Європі між УПЦ і ПЦУ буде “чесна конкуренція”, на яку не зможуть вплинути будь-які зовнішні сили. Однак контакти між ПЦУ і ДЕСС на цю тему мають щонайменше насторожити, оскільки в разі певних домовленостей представникам УПЦ можуть узагалі обмежити виїзд за кордон. У період воєнного стану влада може використовувати такий важіль впливу на Церкву.

Так само не варто недооцінювати діяльність українських консульств, які виступають фактично лобістами інтересів ПЦУ за кордоном. Українські біженці, так чи інакше перетинаються з консульствами в країнах свого перебування, що дає можливість представникам цих установ проводити відповідну агітаційну роботу. Ефективність українського дипкорпусу в цьому питанні доведена буквально нещодавно на прикладі візиту дружини президента Сербії Александра Вучича до Києво-Печерської Лаври в супроводі співробітника Заповідника т.в.о. намісника монастиря гр. Лотиша. Це сталося незважаючи на той факт, що Сербська Церква категорично не сприймає визнання ПЦУ і будь-яких контактів з представниками цієї організації.

Окремо варто відзначити, що заснування таких закордонних місій з боку ПЦУ жодним чином не регламентується статутом організації, в той час як Томос чітко вказує, що діяльність ПЦУ в діаспорі заборонена. Таким чином, залишається незрозумілим, чи діє ПЦУ в даному випадку в порушення Томосу або, – що швидше за все, – служителі культу, які очолюють такі місії, переходять під безпосереднє підпорядкування закордонних єпископів Константинопольського патріархату. У цьому питанні ще належить розібратися.