Патріарх Московський і всієї Русі Кирил виступив із заявою у зв’язку зі спробами вигнання вірян із Києво-Печерської лаври.

Він звернув увагу на силові акції, які українська влада спрямувала на остаточне вигнання вірян УПЦ з Києво-Печерської лаври, а також насильство до мирних громадян, які прийшли до стін монастиря, щоб захистити своє право молитися в ньому.

“Києво-Печерській лаврі – найдавнішій обителі Російського Православ’я – доводилося стикатися з безбожними гоніннями за часів СРСР. У XX столітті богоборці двічі закривали Лавру. Перший раз у 1920-ті роки, коли так само, як і сьогодні, відбувалося поступове витіснення чернечої громади новоствореним “історико-культурним державним заповідником”, що завершилося повною ліквідацією монастиря. Частину братії було розстріляно, багато хто був ув’язнений у в’язниці або засланий, а сама Лавра зазнала розорення. У 40-х роках XX століття чернече життя відродилося, але обитель було знову закрито під час нових антицерковних гонінь, уже в 1960-ті роки минулого століття”, – зазначив патріарх.

Глава РПЦ наголосив на праці багатьох вірян із різних країн у відновленні та оздобленні Лаври з моменту її відродження у 80-х роках минулого століття.

“Усі, хто нині докладають свою руку до цього беззаконня, роблять себе спадкоємцями богоборців XX століття, якими б приводами вони не виправдовували свої дії”, – заявив патріарх.

“Російська Православна Церква, так само як Предстоятелі та представники інших Помісних Православних Церков, зверталася в міжнародні організації, виступала із заявами, закликаючи зупинити гоніння на віруючих Української Православної Церкви. Через повагу до святині лежить дорога до миру, якими важкими б не були рани, завдані війною. Але, як показує реакція світового співтовариства, право українських громадян на вільне сповідування своєї віри нецікаво багатьом із тих, хто привселюдно заявляє про свою прихильність до прав людини”, – додав ієрарх.

Наприкінці звернення патріарх Кирил висловив переконання, що “відповідальність за страждання невинних вірян, які стали чужими у своїй власній державі, назавжди ляже на плечі тих, хто організовував цей терор або потурав гонінням”.