На «Радіо Свобода» намагаються видати одну з американських сект за «Білоруську Автокефальну Православну Церкву»

Час читання: 4хв.

До обговорення перспектив надання української автокефалії під омофором Константинополя в українських медіа активно підключають представників розкольницьких білоруських емігрантських угрупувань. Зокрема, в огляді «Радіо Свобода» слово надали главі одній з розділених, розрізнених частин «автокефального» православ’я Білорусі Святославу Логіну, постійно проживаючому в США.

«Звичайно, цей процес ми чекали, сподівалися, що колись це стане на «канонічні рейки», що українська Церква отримає Томос. Білоруська Церква була частиною Києво-Литовської митрополії. Тому такий самий шлях ми хочемо пройти теж», – каже Святослав Логін.

У публікації «Томос для Белоруссии. История одного фейка» детально розглядається, що представляє собою угрупування, котре очолює Логін:

«У 1942 році німецькі загарбники примусили залишений в окупації єпископат РПЦ провести Всебілоруський церковний собор, щоб оголосити про відділення від Москви. Під керівництвом нацистів собор ухвалив Статут «Білоруської автокефальної православної національної церкви», але автокефалію оголосити не ризикнув. Ієрархи ж Білоруської православної церкви на чолі з архієпископом Філофеєм (Нарко), котрим автокефалія була нав’язана насильно, за неї не тримались і в еміграції, в травні 1946 року увійшли до складу Руської Православної Церкви За Кордоном (РПЦЗ).

А ось ті, кого нині представляє Логін, звернулись по допомогу до Української автокефальної православної церкви (не плутати з УПЦ КП) з проханням створити для них Білоруську автокефальну православну церкву. Глава УАПЦ Полікарп (Сікорський) благословив єпископа Сергія (Охотенка) прийняти їх під свій омофор. Останній став першим предстоятелем БАПЦ. Сергій, як і Логін, – уродженець України. В миру – Сергій Прокопович Охотенко. І теж починав кар’єру в УАПЦ.   

З нього починаються численні сварки, розколи, конфлікти, котрі не дають достеменно розібратись, що, власне, вважати за БАПЦ. Охотенко був людиною конфліктною, владною та жадібною. Отримавши омофор від Константинополя, Сергій помер під анафемою Патріарха. А поховати себе заповів у сидячому положенні, як ховали Візантійських імператорів. Одразу після його смерті БАПЦ розкололась на Американо-Австралійську та Канадо-Європейську. У 1980 році трапився новий розкол, зі взаємним накладенням анафеми, після чого з’явились ще дві групи, котрі іменують себе БАПЦ. Одну з них очолює Логін.

Після розпаду СРСР вони всі появились у Білорусі, однак пустити там їм корені не дали. Зате появився ще один напрямок БАПЦ, котрий осідлав вивержений з сану РПЦ, колишній священик Іван Спасюк. Теж українець. Ієрархи зі США його не визнають, але це не завадило Спасюку увійти до Всесвітнього Американського Патріархату. Ще одну білоруську церкву за кордоном. Саме там отримав титул «патріарха» глава створеної на початку 90-х років Білоруської народної автокефальної православної церкви (БНАПЦ), яку не визнає БАПЦ, Петро Гуща. Ще одним новим митрополитом та главою БАПЦ оголосив себе певний Олександр Сологуб. Шлях від мирянина до єпископа він пройшов за три тижні. І через тиждень був відлучений від БАПЦ. Потім знов проголосив себе главою БАПЦ. А потім знову був відлучений.

…У 2000-х центром БАПЦ  став кафедральний собор святого Кирила Туровського в Брукліні. Той самий, де служить Логін. З православних обрядів там збереглися лише деякі зовнішні атрибути… Ось хто саме став джерелом фейка про те, що Білорусь теж хоче Томос. Висновки напрошуються такі… Ніякої БАПЦ у природі не існує, все це – самодіяльні клуби білоруської, опозиційної еміграції, у котрій переважають люди з українськими прізвищами, що народились в Україні та почали релігійну кар’єру в неканонічній церкві самопроголошеного «патріарха» Філарета… І, судячи з того, що фейк розганяють саме і тільки українські журналісти, йдеться про пропагандистську кампанію, автори котрої сидять у Києві та представляють Петра Порошенка».

Схожі публікації