Прагнення влади дискримінувати та заборонити діяльність Української Православної Церкви не сприяє єднанню громадян України та завдає державі непоправної шкоди, пише «Правлайф». Про це сказав архієпископ Баришівський Віктор у статті «Єдність народу України: чим заплатимо, якщо втратимо її?»

«Зовсім нещодавно ми святкували День Соборності. Вітаючи українців з цим святом, наш Президент застеріг – якщо ми не досягнемо справжньої єдності, то незалежність буде втрачено. Давайте поставимо собі просте запитання: заборона діяльності та подальше знищення Української Православної Церкви сприятиме єдності українців чи їхньому роз’єднанню?!» – запропонував архієпископ Віктор.

Якщо так станеться, вважає архієрей, мільйони віруючих УПЦ сприймуть це як жорстоку, несправедливу розправу однієї частини українців над іншою. Інформація про обмеження релігійної свободи в Україні негативно вплине і на закордонний імідж країни.

«Тривожним дзвінком» у зв’язку із цим архієрей назвав заклик до румуномовних парафій Української Православної Церкви (їх в Україні близько 120) про приєднання до Румунського Патріархату. Його поширили декілька громадських та політичних організацій Румунії наприкінці січня. А нещодавно Україну відвідав румунський депутат Думитру-Віорел Фокша: він провів низку зустрічей зі священиками УПЦ, записав з ними декілька анонімних інтерв’ю і після цього заявив, що дискримінаційні дії проти УПЦ – це «повне безумство».

«Фокша сказав, що священики «дуже налякані» і «потребують захисту». Ось його пряма мова: «Румунських священиків тероризують і змушують увійти до нової політичної церкви, залишивши автономну канонічну Церкву України». Проте, за словами того ж депутата, вони вірні своєму Предстоятелю і не хочуть переходити до Румунської Церкви», – зазначив архієпископ Віктор.

Але що станеться, якщо Українську Православну Церкву все ж таки заборонять, і влада залишить священикам лише один вибір: перехід до лав розкольницької «ПЦУ» чи катакомби?

«Не виключено, що у такому разі багато буковинських румуномовних священиків та вірян, які наразі почувають себе досить органічно у складі саме Української Православної Церкви, все таки зголосяться розглянути пропозицію із сусідньої Румунії. І насправді, їх важко буде звинувачувати в цьому, адже Церква Христова одна на весь світ, Вона не обмежується державними кордонами чи національними інтересами», – пояснив архієпископ Віктор.

За такого стану речей, продовжив архієрей, для багатьох внутрішніх та зовнішніх спостерігачів «стане зрозумілим, що саме по причині дискримінації та утисків українські священики румунського походження разом зі своєю паствою змушені шукати захисту за кордоном».

«І навряд чи все закінчиться лише «румунським питанням». Давайте згадаємо про історичні зв’язки Закарпаття із Сербською Церквою, а Галичини та Прикарпаття – з Польською. Що буде у тому випадку, якщо аналогічна ситуація складеться у цих регіонах? Що тоді говоритимуть про Україну за її межами? Що напишуть про переслідування українців через їх «неправильне» віросповідання?» – запропонував задуматися архієпископ Віктор.

Він також звернув увагу на заяву народного депутата України Володимира Вятровича («Євросолідарність»), що всі, хто не прийме «ПЦУ», повинні будуть покинути країну або відповідати за законом. Таке твердження ґрунтується на законопроекті Миколи Княжицького, згідно з яким називати себе православними зможуть лише ті, хто належатиме до «ПЦУ».

«Якщо такі зусилля (щодо законодавчої заборони УПЦ – ред.) набудуть закінченої форми, то схоже на те, що велика кількість позовів щодо захисту громадянських прав та свобод на віросповідання надійдуть до українських, а потім і європейських судів», – зазначив архієпископ Віктор.

Він нагадав слова Христа Спасителя, що «,удь-яке царство, що розділилося в собі, спустошиться; і всяке місто чи дім, що розділився у собі, не встоїть» (Мф. 12:25).

«Релігійні конфлікти – це рани, які ніколи повністю не затягуються. І держава, яка сама собі завдає таких ран, ніколи не зможе бути по-справжньому ні соборною, ні єдиною», – підсумував архієпископ Віктор.