Нехай підтримає Господь пастирів та вірян України, – РПЦ

Час читання: 2хв.

14 липня 2018 року на засіданні Священного Синоду Руської Православної Церкви було прийняте Послання Святішого Патріарха Кирила та Священного Синоду РПЦ до архіпастирів, кліру, чернецтва, мирян у зв’язку з 1030-ю річницею Хрещення Русі. Документ був опублікований на сайті Московського Патріархату.

«Пошук істини Христової та стояння за неї – ось головний завіт святого князя Володимира народам Святої Русі – наслідникам Дніпровської купелі. Вся наша спільна історія і культура, вся багатовікова духовна та церковна традиція наших народів – пов’язані з усвідомленням цієї істини. Воно становить серцевину нашого буття та самосвідомості, воно й об’єднує нас усіх, надає сили йти шляхом історичного розвитку, долаючи будь-які незгоди, біди та ворожнечу», – йдеться у тексті документу.

В РПЦ звернулись до вірян, духовенства, єпископату канонічної Церкви в Україні зі словами підтримки та побажаннями стійкості перед прихильниками розколу.

«І нині у братській нам Україні, в державі, де знаходиться священна Дніпровська купель хрещення народів Русі, стихії цього світу повстають на Церкву святого князя Володимира, намагаючись порушити єдність цієї святої Церкви. Духовенство та віряни піддаються несправедливим звинуваченням та образам. Але ми віримо, що жоден тиск ззовні не зможе порушити священні узи Христової любові, котра об’єднує нас у єдине Тіло Церкви. Ми віримо, що наша спільна молитва допоможе здолати всі випробування, зберегти чистоту Православної віри та вірність канонічній правді».

Єдиними вустами славлячи Творця за Його невимовну милість до нас, будемо ж достойним цієї рясно отриманої любові Божої і того великого духовного приношення, котре зробив рівноапостольний князь Володимир своєму народу.

Молитвами цього чудесного угодника Господня нехай благословить Небесний Владика країни історичної Русі миром, та укріпить пастирів та вірян України, котрі мужньо зберігають вірність канонічній Церкві – і дарує Свою нескінченну допомогу на шляху спасіння, щоб ми, не сообразуясь з віком цим, але преобразуясь оновленням ума нашого (Рим. 12: 2), звершували своє служіння Богу і людям, свідчили про невгасиму красу та творчу силу віри Христової».

Схожі публікації