Влада Латвії націлилася на проведення насильницьких кадрових змін у керівництві Латвійської Православної Церкви у складі Московського Патріархату. Такого висновку дійшов експерт Інформаційного агентства REX Станіслав Стремідловський, аналізуючи у статті від 12 вересня 2022 року останні рішення та законодавчі ініціативи латвійського керівництва щодо Церкви, пише «Правлайф».

Зокрема, в схваленому депутатами Сейму законопроекті, внесеному Президентом Латвії Егілсом Левітсом, йдеться про необхідність зміни статусу ЛПЦ, щоб «виключити будь-яку владу Московського Патріархату над Латвійською Церквою».

«У даному випадку світська влада Латвії хоче контролювати кадровий процес у Латвійській Православній Церкві і після того, як вона за їх рішенням матиме “повну незалежність” від Руської Православної Церкви. Це виглядає явно надмірним заходом», – переконаний Стремідловський.

Порівнюючи ситуацію з Україною, він зазначив, що навіть Порошенко під час перебування главою держави не пішов на те, щоб законами чи нормативними актами вимагати від існуючих Церков погоджувати з владою обрання єпископів та призначення їх у синодальні структури та єпархії. «Автокефальний статус ПЦУ набували завдяки томосу Константинопольського Патріарха Варфоломія, а не президентського указу», – наголосив експерт.

Як зазначається у статті, місцева влада створила «парадоксальну ситуацію», коли Латвійській Церкві доведеться у питаннях призначення кандидатур єпископату керуватися думкою не материнської Руської Православної Церкви, але канцелярії Президента.

«Світському парламенту пропонується взяти на себе вирішення внутрішніх питань церковного устрою Православ’я в країні, – цитує Стремідловський патріаршого радника протоієрея Миколу Балашова. − Як усе це співвідноситься з тим фактом, що 99-та стаття конституції Латвійської Республіки досі говорить: “Церква відокремлена від держави”? Із міжнародними актами про права людини, які підписувала Латвія? Аж ніяк».

Атмосферу правового нігілізму, створену вказаним законопроектом, визнають навіть прихильники автокефалії. На своїх сайтах вони зазначають, що ініціатива Президента, з одного боку, є логічною спробою вивести ЛПЦ з-під впливу Московського Патріархату, але з іншого – це «втручання у внутрішні справи Церкви».

За словами професора теологічного факультету Латвійського університету Валдіса Тераудкалнса, діяльність Православної Церкви не може регулюватись законодавчими змінами. «Ми не можемо змінити мислення та традиції людей за допомогою якихось указів, це дуже, дуже по-радянському», – заявив Тераудкалнс.

Як резюмує Стремідловський, «найближчим часом керівництво ЛПЦ та її голова митрополит Ризький Олександр зіштовхнуться з тиском з боку світської влади, яка вимагатиме від єпископату публічно схвалити президентський закон і звернутися до Патріарха Кирила з проханням надати Латвійській Православній Церкві автокефалію. Інакше митрополита Олександра можуть звинуватити в «загрозі національної безпеки» країни, вважає експерт.

Водночас, на його думку, ситуацію, що склалася, Москва може обернути на свою користь, визнавши ЛПЦ «поневоленою Церквою, яку переслідує ризький режим».

Як повідомлялося раніше, Сейм Латвії на засіданні 8 вересня 2022 року затвердив остаточне читання поправки до Закону про Латвійську Православну Церкву (ЛПЦ), запропоновані Президентом країни Егілсом Левітсом.