Після кількох хвиль переходів та захоплень останніх років у Львівській області залишились 25 громад, що входять до складу єпархії Української Православної Церкви. Про це повідомив в інтерв’ю виданню Tvoemisto.tv митрополит Львівський і Галицький Філарет.
«Колись був Київський патріархат, і рішення про перехід ухвалювала релігійна громада, парафія. Приймали такі самі зміни до Статуту іншого підпорядкування, голосували, одностайно підтримували і переходили. Громада села чи міста не мала жодного стосунку до релігійної громади, яка є засновницею. Засновниками парафії є не село – тисяча чи дві тисячі людей, а двісті людей, які є парафіянами цього храму.
Вони заснували релігійну громаду, і вони ухвалюють рішення – переходити чи не переходити. Це правильний крок – і юридично, і канонічно, коли громада ухвалює рішення. Під час першої хвилі переходу парафій після томосу, наданого ПЦУ, в нас були такі громади, які приходили до мене і казали: «Владико, ми хочемо перейти в ПЦУ». Ухвалюйте рішення – якщо ви це робите у канонічний спосіб без сторонніх осіб, то ви ухвалюєте це рішення без тиску і свідомо. Були громади, які в неділю проводили збори, зачиняли храми і одностайно чи за винятком двох-трьох або п’яти сімей ухвалювали рішення про перехід до ПЦУ.
Був інший шлях – коли громади захоплювали. Наприклад, одну з громад нашої церкви в неділю не пустили до храму. Зачинили браму, на територію зайшла група священників ПЦУ і розпочала богослужіння з невеликою кількістю людей. Громада відійшла від храмової споруди і продовжила своє служіння в хаті священника. У церкві залишилося п’ятеро-семеро людей, а в хаті священника – 100-150. Це я вважаю рейдерським захопленням», – каже митрополит Філарет.
Інший рейдерський варіант, з його слів, це коли влада ухвалює рішення про перереєстрацію громади, і громада як власниця свого майна, своєї споруди храму дізнається про свою перереєстрацію, що вона минулого тижня нібито ухвалила рішення про входження до структури ПЦУ та дізналася про це з державного реєстру. «Ніяких зборів не було, ніяких повідомлень не було, і раптом громада приходить в неділю до церкви, як це було в Дрогобичі. Ми не розуміємо, за підтримки кого це організоване: зірвані замки з дверей, священник ПЦУ заходить служити молебень із представниками влади… Можливо, це тероборона, а можливо, якісь політичні партії, а громада лишилася за межами брами, за колодкою, її не допустили. Вважаю, що це деструктивний вплив на життя Церкви. Якщо ми будемо так робити далі, то ніякого єднання не буде, ніякого діалогу… Пригадую, коли місцева влада в районі, у місті, в селі починала тиснути на священника щодо переходу до ПЦУ. Були й такі переходи, коли священник залишав громаду і йшов. Громада переходила, але розвалювалася, розділялася надвоє – частина людей залишалася в нашій Церкві, а частина переходила в ПЦУ. Це розділення громади, ворогування», – каже ієрарх УПЦ.
До початку війни на Донбасі Львівська єпархія налічувала 70 парафій.
«Ми пережили дві хвилі переходу до КП і ПЦУ. З початком війни була перша хвиля, друга хвиля – після надання томосу ПЦУ, зараз триває третя хвиля, коли громади ухвалюють рішення про перехід до ПЦУ. Але є громади, які все-таки вирішили не переходити в ПЦУ. Вони вийшли з нашої структури, ухвалили на зборах рішення про вихід із Львівської єпархії Української Православної Церкви і визначилися, що хочуть мати пряме підпорядкування Константинопольському патріархату, звернувшись до нього з відповідним проханням. Знаю, що ці прохання прийняті до розгляду, але не знаю, чи вже є відповідь цим священникам, бо вони вийшли з-під мого підпорядкування. Як правило, на Єпархіальній раді ми ухвалюємо рішення, що громада і священник вийшли з-під юрисдикції Львівської єпархії Української Православної Церкви, і ми викреслюємо зі своїх диптихів цю парафію, і священник виходить поза штат», – пояснив ієрарх.
