Навіщо обговорювати процедуру отримання автокефалії? Чому не можна просто вчинити згідно з канонами?
Справа в тому, що поняття “автокефалія” (як, втім, і “канонічна територія”) у канонах відсутнє. Саме тому канонічно дарувати автокефалію так само непросто, як посадити дерево згідно із законодавством. Звичайно, є речі явно заборонені (саджати дерево за метр від паркану сусіда), але саму процедуру законодавство просто не регулює.
Надцінність автокефалії, яку можна ризикувати церковним єдністю, – це реальність епохи національних держав, специфічно східноєвропейська історія. І найкращою протиотрутою тут може служити саме міжправославна комунікація, в рамках якої, як і за IV каноном I Вселенського собору, “перемагає думка більшої кількості”.
І якщо в першому тисячолітті ця комунікація була утруднена хоча б через відстані, то тепер їй може завадити лише турбота про вуглецевий слід або повну відсутність бажання змінювати ситуацію, що склалася. Погану ситуацію.
