З нагоди річниці антиканонічних рішень Синоду Константинопольської Церкви від 2018 року, деякі українські інтернет-ресурси видали матеріали, присвячені цим подіям.
Зокрема, Gazeta.ua пише, що «11 жовтня 2018 Синод Вселенського патріархату зняв анафему з патріарха української православної церкви Київського патріархату Філарета та предстоятеля української православної автокефальної церкви Макарія. Їх визнали канонічними».
Далі ще веселіше: «Російська православна церква наклала анафему, щоб перешкодити української церкви отримати томос.»
У тих, хто розбирається в темі, напевно пішла кров з очей.
Автор цього опусу, очевидно, не знає, що ніякої анафеми на священика українського екзархату РПЦ Макарія (Миколи) Малетича Московський Патріархат ніколи не накладав. Він був заборонений в служінні в 1989 році (!) Митрополитом Київським … Філаретом (Денисенко). Тобто, за логікою журналіста, РПЦ в особі Філарета протидіяла отримання томосу, якого ще й в проекті навіть не було.
Втім, що можна вимагати від журналіста цього ЗМІ, якщо самі члени Синоду Константинопольської Церкви слабо розуміли, що роблять.
Наприклад, формулювання рішення Синоду (у викладі деяких його членів – митрополита Гальського Еммануїла і єпископа Макарія (Грініезакіса)) про «відновлення» в сані єпископа Макарія Малетича не має ніякого сенсу і є абсурдною за своїм змістом. Просто тому, що Малетич ніколи не був єпископом до відходу в розкол. А його «хіротонія» в розколі не витримує ніякої критики.
Що там і як можна було «відновити» і «повернути в канонічне поле» в якості єпископа – абсолютно незрозуміло.
І до сих пір зміст рішень Фанарським синоду викликає подив. Ніяких детальних документів (протоколів) з цього приводу опубліковано не було. Ніякого виразного богословського обґрунтування не прозвучало. Навіть за формою воно не відповідало «розгляду апеляції» через відсутність ознак справжнього церковного судового розгляду.
У синодальному комюніке цього рішення приділено лише кілька пропозицій, в яких йдеться про «відновлення» Філарета, Макарія, а також їх послідовників, «в ієрархічному або священичому званні». Що це означає (зняття анафеми, або щось інше), і якими канонами при цьому керувалися фанаріоти – загадка.
Можна було б припустити, що Макарія «відновили» до звання священика (скасувавши рішення Філарета), але в «ПЦУ» він має статус саме «єпископа», що не залишає можливості іншого тлумачення рішень, прийнятих на Фанарі.
Таким чином, фанаріоти, уявляють себе найосвіченішими православними богословами, «відновили» в сані єпископа людини, який ніколи єпископом не був.
Ніяким іншим словом, окрім як «абсурд», «ідіотизм» та «дикість» подібне рішення назвати не можна. І це не кажучи про низку інших диких формулювань і рішень, зроблених ієрархами Константинопольської Церкви.