Читаючи про рейдерські атаки прихильників “ПЦУ” на майно їхніх “побратимів” з “Київського патріархату”, ми хочемо сказати, що час розставив все на свої місця.
Філарет почав свій шлях у розкол із такого ж злочину. Більш того, з часом масштаби захоплень храмів канонічної Церкви з боку “УПЦ КП” тільки збільшувалися. При цьому Денисенко, без жодного збентеження, відверто брехав, прикриваючи рейдерство своїх підопічних розповідями про “добровільні переходи громад” і так далі.
І ось ефект відкритої лідером “УПЦ КП” скриньки Пандори обернувся проти самого Філарета.
Спочатку у нього найближчі сподвижники обманним шляхом відібрали владу, потім рейдерським шляхом забрали майно і кошти, а тепер точковими ударами позбавляють храмів, яких у “Київського патріархату” залишилося не так вже й багато.
І нарікати Денисенкові, за великим рахунком, слід лише на самого себе. Він своїми руками посіяв цей рейдерський вітер, а тепер пожинає відповідну бурю, ризикуючи залишитися у зовсім розбитого корита.
Втім, над тим, що було вчинено, варто задуматися не тільки Філарету, а й Епіфанію і ко. Повторюючи рейдерське шлях свого вчителя, вони можуть наслідувати його долю. Теж залишившись біля розбитого корита милістю вже своїх найближчих сподвижників. Адже історія має властивість повторюватися.
