Ми неодноразово писали про те, що у «ПЦУ» немає необхідних ресурсів для того, щоб «перетравити» хоча б тисячу нових громад, які штучно (переважно на папері) створюються в результаті т.зв. «переходів».
А саме – у них існує колосальний дефіцит кадрів. Іншими словами, у них немає священиків, які могли б стати настоятелями такої кількості громад. І цей дефіцит не зникає, оскільки священнослужителі УПЦ в абсолютній більшості випадків не беруть участі в горезвісних «переходах». У той час як освітні заклади «ПЦУ» не здатні закрити потребу у священиках навіть власних громад (розрив між кількістю священиків і кількістю зареєстрованих громад в «ПЦУ» йде на тисячі!).
Цей факт підтвердив в інтерв’ю Укрінформу «архієпископ» «ПЦУ» Афанасій, який очолює її місцеву «єпархію» на Харківщині:
«Кардинально томос ситуацію Церкви в нашому регіоні не змінив, особливо на Слобожанщині. Перш за все тому, що немає священицьких кадрів… у нас немає кого ставити настоятелями».
У зв’язку з цим виникає кілька зауважень та висновків:
По-перше, плачевний стан справ в «ПЦУ» з кадрами (а ця проблема стосується не тільки Харківщини) вказує на те, що всі соціологічні опитування, які малюють їй тотальну перевагу в кількості віруючих, є замовними і недостовірними. Це математичний абсурд – мати нібито триразову перевагу над УПЦ за кількістю віруючих, і отримувати «на виході» відсутність конкурсу в духовні семінарії і величезний дефіцит духовенства.
По-друге, в «ПЦУ» повинні визнати, що весь процес «переходів» є по суті створенням «мертвих» громад. Які реально не існують і не функціонують без систематичного проведення богослужінь, таїнств і т. д., тому що та кількість священиків, які є у «ПЦУ», не можуть забезпечити нормальну релігійне життя «новопридбаних» громад. І це не кажучи про те, що більшість людей, які беруть участь в голосуванні за «перехід», в храм не ходили і ходити не будуть.
Ось і виходить, що головна мета і результат «переходів» полягає не в створенні нових громад «ПЦУ», а в юридичній ліквідації громад УПЦ, відбиранні у них церковного майна і перешкоджанні їхній нормального церковного життя. Ми б назвали це «антімісією» і синдромом «собаки на сіні». Самі нічого реально не створюють, і тільки заважають віруючим УПЦ молитися в своєму власному храмі.
Ну і головний висновок полягає в тому, що масової «хвилі» реальних переходів і створення нових громад у «ПЦУ» забезпечити не вийде в принципі. Хоча, на жаль, це не скасовує загрозу реальних провокацій, насильства і захоплень храмів у громад УПЦ.
