Дійшли кінця торжества 30-річчя незалежності України. Однією з подій, що привернула увагу громадськості в ці дні, став візит в Україну Константинопольського патріарха Варфоломія. Приїзд релігійного діяча такого рівня, здавалося б, повинен був стати одним з найважливіших в ці дні, однак, чи то час був не той, чи то персонаж був не такий цікавий … Словом, главу Фанара відверто «загубили» на тлі всіх інших івентів, присвячених Дню незалежності. Спробуємо розібратися, що ж пішло не так.
Початок візиту: привіт від УПЦ і всюдисуща паства митрополита Онуфрія
Варто відзначити, що з самого початку у патріарха Варфоломія щось явно не заладилося. Ще 20 серпня, коли він тільки прилетів в Україну, його вже чекав «теплий» прийом. Справа в тому, що протягом усього його перебування проти візиту активно протестували священнослужителі та вірні Української Православної Церкви. Так, ще по дорозі з Борисполя (де знаходиться центральний аеропорт країни, – ред.) до Києва віряни канонічної Церкви зустрічали патріарха Варфоломія з плакатами, на яких ясно відображалося їхнє ставлення до глави Фанара. Тематика плакатів була націлена на те, щоб показати, що патріарха Константинопольського в Україні не чекають, а єдиним канонічним главою Православної Церкви в Україні є Блаженніший митрополит Онуфрій.
Фактично, віруючі УПЦ «супроводжували» патріарха Варфоломія протягом майже всього його візиту в Україну. Апогеєм стало молитовне стояння навпроти Верховної Ради, де глава Фанара повинен був зустрітися зі спікером Парламенту Дмитром Разумковим. Тоді більше 10 тисяч прихильників УПЦ навіть були готові зустрітися з Варфоломієм і обговорити його неканонічні дії в Україні та їх наслідки, однак, цього не сталося, оскільки патріарх, явно не відчуваючи себе в Україні як вдома, проник в приміщення парламенту через «чорний хід», під прикриттям численної охорони і представників поліції.
Взагалі дуже дивно виглядало те, як глава «Матері-Церкви» бігав по всій країні від своїх «духовних чад», уникаючи зустрічі з ними. Здається, саме такою своєю поведінкою «вселенський» патріарх прямо підтвердив твердження про те, що в Україні його особливо не чекали. «Теплу ванну» йому підготували хіба що представники його дочірньої організації – ПЦУ, які, тим не менш, не змогли залучити навіть половини від того числа, яке зібрала УПЦ для «зустрічі» патріарха.
«Холодний душ» від Зеленського і нічні зустрічі «під протокол»
Окрему увагу варто приділити спілкуванню патріарха Варфоломія з президентом України Володимиром Зеленським. Зустріч Варфоломія і Зеленського, до речі сказати, проходила в дуже дивній атмосфері. Президент спілкувався з главою Фанара вночі. Комусь така ситуація могла здатися проявом гострої зацікавленості з боку Зеленського до такого високого гостя. Особливо на таку думку вплинув прес-реліз зустрічі, в якому, зокрема, в уста президента вклали слова про те, що в Україні вважають, ніби Росія використовує релігійне питання, як гібридну зброю. Крім того, Зеленський нібито пообіцяв поглибити співпрацю з Константинопольським патріархом і всіляко підтримувати ПЦУ.
Однак, на нашу думку, зустріч Зеленського і Варфоломія носила скоріше протокольний і навіть неповажний характер. По-перше, факт зустрічі вночі говорить про те, що у Президента банально не було ні часу, ні особливого бажання спілкуватися з патріархом Константинопольським, але це потрібно було зробити «для галочки».
Уявіть собі, що до вас приїжджає важливий бізнес-партнер, якого ви з нетерпінням чекаєте. Так виходить, що його літак прилітає тільки ближче до вечора. Він і без того дві години в польоті, а потім ще майже стільки ж їде з аеропорту, що б нарешті розміститися в готелі. Що б ви зробили в такій ситуації в першу чергу? Швидше за все, запропонували б гостю вечерю і відпочинок. І вже точно ви б не потягнули його в свій офіс для обговорення будь-якого ділового питання. Ледь таке допустимо навіть з точки зору банального етикету.
Проте, президент зустрічається з немолодим патріархом Варфоломієм вночі, відразу після його приїзду в Україну. Таке нехтування говорить про те, що візит глави Фанара був більш важливий і необхідний самому Варфоломію, ніж його візаві. Зеленський же проявив поблажливість в даній ситуації, мовляв, «ну давай перетнемо по-швидкому, якщо вже приїхав».
По-друге, відсутність спільної прес-конференції так же наводить на певні думки. Якщо за підсумками такої, на перший погляд важливої зустрічі, виходять бравурний прес-реліз із загальними цитатами, які і без того відомі в Україні, значить сторони не мали конкретного предмета розмови. Отже – Зеленський і Варфоломій ні про що не домовилися, тому й звітувати не було про що. В принципі, це й не дивно, адже патріарх Варфоломій став героєм «роману» Петра Порошенка, з яким вони разом і оформили український церковний розкол в обгортку «ПЦУ». Більш того, за наявними в ЗМІ даними, візит патріарха Варфоломія мав цілком конкретні цілі у вигляді ставропігій по всій Україні, обіцяних йому раніше саме Петром Олексійовичем. До речі, в мережі навіть з’явилася інформація про те, що під час візиту глави Фанара йому урочисто передадуть кілька храмів в Києві і Львові. Очевидно, такі претензії патріарха Зеленському були зовсім недоречні, і, як можна зрозуміти, президент їх не задовольнив. Взагалі, швидше за все, реліз зустрічі був зроблений не зі слів Володимира Олександровича, а сфантазований співробітниками Офісу президента, серед яких зустрічаються відверті лобісти «ПЦУ».
По-третє, візит глави Фанара припав зовсім не до місця, адже 21 серпня у Зеленського проходила куди більш важлива і доленосна зустріч – з канцлером Німеччини Ангелою Меркель. А слідом за цим відразу ж починалася «Кримська платформа». Саме на ці два заходи були витрачено максимальних зусиль і увагу президента Зеленського в ці дні. Ну і звичайно ж, «вишенькою на торті» став парад до Дня Незалежності, на якому Зеленський намагався бути максимально відвертим і переконливим, адже політична осінь пророкує для нього і його команди серйозні випробування. Возитися в такий час з главою Константинопольського патріархату в Офісі президента, очевидно, вважали абсолютно марною і невдячною справою.
Так само варто відзначити, що приїзд і подальша подорож Варфоломія по локаціях в Україні буквально загубилися медійно. ЗМІ лише побіжно згадували про те, де і з ким бував патріарх Варфоломій. Було схоже на те, що державне замовлення на максимальне висвітлення дій глави Фанара в Україні просто відсутнє. Медіа-активність з цього приводу контрастно відрізняється від того, як патріарху буквально «заглядали в ложку» в кінці 2018 – початку 2019 року, коли вирішувалася доля Томосу. Тоді ЗМІ ловили кожен тілорух і висловлювання патріарха. В цей же раз такої істерії не спостерігалося.
За підсумками зустрічі Зеленського і патріарха Варфоломія можна зробити наступні висновки. Перше – хоч ми і не можемо назвати ставлення президента до конфесій в Україні равновіддаленим, у всякому разі, за станом на сьогодні, Володимир Зеленський не готовий ставити релігійне питання на чолі кута своєї внутрішньої політики. Тобто, деякі імпульси, звичайно ж, будуть зберігатися, щоб зберігати тему в резерві, проте перспектива загострення в стилі пізнього Порошенко не спостерігається.
Друге – патріарху Варфоломію навряд чи вдасться дочекатися обіцяних Петром Порошенко ставропігій, в усякому разі, в період президентства Зеленського. З огляду на те, з якими труднощами Фанару вдалося роздобути Андріївську церкву, взяти під свій контроль інші об’єкти в Україні у Варфоломія навряд чи вийде. Зрештою, якби це було можливо – це вже б зробили.
Третє – Зеленський не готовий вступати у відкриту конфронтацію з Українською Православною Церквою. Це підтверджується і тим, що прихильники УПЦ протягом усього візиту глави Константинопольського патріархату мали можливість відкрито демонструвати йому свою позицію. І тим, що патріарх Варфоломій був відсутній під час проведення найважливішого для Дня незалежності України релігійного заходу у Святій Софії. З цього приводу висловив свою позицію Керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній: «Хотів би відзначити, що патріарха Варфоломія на ньому (традиційному заході в День незалежності за участю президента і глав конфесій) не було. Це була позиція і умова нашої Церкви, про що я говорив раніше в попередніх коментарях. А саме, що Українська Православна Церква не братиме участі в заході в Святій Софії, якщо там буде патріарх Варфоломій. Дану позицію ми донесли до відома як Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, яка виступила організатором цього заходу, так і держави. Ми вдячні за те, що нас почули. Гості приїжджають і виїжджають, а нам тут жити. І хочеться жити у внутрішній злагоді й взаєморозумінні».
До речі, щодо Святої Софії – анонсоване Богослужіння глави Фанара і представників ПЦУ в цьому найдавнішому православному храмі країни, було з невідомих причин перенесено з будівлі на площу перед ним. Такі питання, як відомо, так само вирішуються в високих чиновницьких кабінетах. Тому, навіть в такому простому питанні патріарх Варфоломій, як кажуть в Україні, «отримав гарбуза». Щось підказує, що і тут не обійшлося без впливу глави держави. На жаль самого патріарха Варфоломія і його сателітів з ПЦУ, президент так і не взяв участі в їх внутрішніх заходах.
«Селфі-парті» від ПЦУ і раптове «прозріння» глави УГКЦ
Ще до приїзду патріарха Варфоломія в Україну, до цієї події активно готувалися в ПЦУ. З цієї нагоди був опублікований ряд рознарядок, серед яких найбезглуздіші – вхід на патріарше богослужіння за документами і без води, а так само – заборона митрофорним протоієреям ПЦУ одягати під час патріаршої служби митри. В результаті, богослужіння в Андріївській церкви 21 серпня проходило в присутності кількох десятків людей, що, в принципі, цілком звично для патріарха Варфоломія, особливо останнім часом.
Дещо іншою вийшла картина патріаршого богослужіння на площі перед Святою Софією Київською 22 серпня. Залишимо за дужками той факт, що служба проходила поза храмом, може патріарху так звичніше. Однак варто звернути увагу на кількість духовенства і віруючих ПЦУ на цьому заході. Судячи з фото і з наявної інформації, в ПЦУ не змогли зібрати навіть двох тисяч чоловік. І це незважаючи на те, що зі своїх єпархій розкольники так само привозили людей в столицю. Чи це не демонстрація реальної кількості прихильників патріарха Варфоломія і його дій в Україні?
До речі, за нашою інформацією, привезення людей з єпархій ПЦУ відверто саботувався окремими «архієреями» цієї організації. Такий демарш був пов’язаний з бажанням продемонструвати реальний вплив Епіфанія Думенко на процеси, що відбуваються в цій структурі. У деяких містах з бажаючих побачити патріарха Варфоломія навіть стягували істотні суми грошей, що, природно, значно вплинуло на кількісний склад паломників. Проте, у «духовенства» ПЦУ вийшла відмінна фотосесія зі своїм патріархом. Сторінки представників розколу просто-таки рясніють яскравими селфі з главою Фанара.
Цікаво, що за кадром залишилися особисті зустрічі Варфоломія з «єпископатом» ПЦУ. Крім декларативних заяв, так і не вдалося почути чогось хоч трохи істотного. Склалося враження, що глава Фанара, бачачи марність своєї кампанії проти РПЦ і УПЦ, просто не знає, що говорити. Вектора розвитку немає. Планів на найближче майбутнє немає. Все з рук геть погано, але хорошу міну при поганій грі робити доводиться.
Розбавив атмосферу глава УГКЦ Святослав Шевчук. Теж, до речі, в уніантскіх колах, іменований «патріархом». У дусі «братського спілкування» два патріарха обмінялися подарунками і люб’язностями, а один з них, греко-католицький, навіть похвалив главу Фанара за те, що той не забуває про своїх духовних чад в Україні, віднісши до таких і всю паству УГКЦ. Природно, Шевчук насправді так не вважає, але це потрібно було сказати в контексті тієї глобальної геополітичної гри, яку ведуть Константинопольський патріархат і римсько-католицька церква. Мова йде саме про ті об’єднавчі процеси, які ініційовані і реалізовуються Фанаром і Ватиканом в Європі. Повністю згодні з експертами Телеграм-каналу «Правблог», які визначили зустріч Шевчука і глави Фанара, як ще одну декларацію унії з католиками від патріарха Варфоломія.
Чому не спрацювало і хто в цьому винен
Як не дивно, організатори приїзду патріарха Варфоломія в Україну зробили ряд стратегічних помилок і прорахунків. До речі, варто відзначити, що до оргкомітету ми, безумовно, відносимо і прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, його прямого підлеглого і радника у справах релігій Андрія Юраша, посла України в Туреччині Василя Боднара і основного спонсора ПЦУ Андрія Мацолу. Практично всі, вище перераховані, вже позначені різними «чорними мітками», які явно не додають іміджевих бонусів самому патріархові Варфоломію.
По-перше, прем’єр-міністр Денис Шмигаль, який стоїть чи не першим у черзі на відставку. По-друге, Андрій Юраш, який так і не зміг очолити стратегічно важливий Департамент у справах релігій та національностей, швидше за все так же піде в небуття за своїм покровителем. По-третє, Андрій Мацола, що засвітився в ряді скандалів, серед яких торговельні відносини з Росією, в той час як вся країна посилено бореться за припинення будь-яких економічних відносин з державою-сусідом. Більш того, дуже двояко виглядає той факт, що релігійних діячів спонсорує саме пивний магнат. Проте, цей сумнівний бізнес Мацоли не завадив патріарху Варфоломію зробити його своїм архонтом в Україні.
У підсумку, вся ця компанія, судячи з усього, вкрай переоцінила свої можливості, перетворивши візит глави Фанара на рядову політичну подію. Більш того, вони абсолютно прогадали з датами перебування патріарха в Україні і загальною зацікавленістю в цій події з боку Офісу президента. Прекрасно усвідомлюючи важливість візиту в цих же числах пані Меркель і проведення «Кримської платформи», приїзд Варфоломія апріорі був приречений на урізану увагу.
Куди більш правильним з ідеологічної точки зору була б присутність патріарха на Дні Хрещення Русі, однак і тут бажаний успіх міг би обернутися поразкою, адже організований Українською Православною Церквою Хресний хід продемонстрував, яка саме Церква в Україні є найбільш численною. В принципі, навіть в період святкування 30-річчя Незалежності, віруючі УПЦ з плакатами «Наш Предстоятель – Митрополит Онуфрій» продемонстрували, що ставлення до візиту патріарха Варфоломія в Україну в будь-який час року буде однозначним. Швидше за все, саме тому в Україну не приїхав Олександрійський патріарх, який тижнем раніше розхвалював Епіфанія Думенко, і присягався йому у вірності «до труни».
Таким чином, можна зробити висновок, що в найближчій перспективі візит патріарха Варфоломія в Україну навряд чи повториться. Ображений всім, що сталося цього разу, отримавший такий гіркий досвід, патріарх Константинопольський зможе повернутися до Києва хіба що тоді, коли визнає свою помилку в питанні створення ПЦУ і, покаявшись, відновить євхаристійне спілкування з Українською Православною Церквою.
Сергій Назарчук
