Деякі наші колеги вже проаналізували виступ ієрарха Константинопольського патріархату архієпископа Елпідофора, в якому він звинуватив Руську Православну Церкву в «релігійному націоналізмі».
Що стосується питання націоналізму в Церкві, ми до нього ще повернемося. А поки що окрему увагу приділимо тези про те, що «Вселенський патріархат» «юридично і канонічно» заснував Помісну Православну Церкву в Україні, а РПЦ попри це продовжує «зберігати своє власне утворення» як інструмент політичного впливу.
Канонічна і юридична безграмотність, а також абсурдність, цієї тези очевидна.
УПЦ не є якимось «утворенням», привнесеним ззовні. Це Церква, яка зберігає безпосереднє спадкоємство щодо всіх церковних структур, котрі існували на території України, аж до древньої Київської митрополії. Відповідно, в Україні не може існувати будь-яка інша канонічна структура, створена «в обхід» або паралельно УПЦ. Навіть якщо Фанар вважає, нібито він мав право скасувати приєднання Київської митрополії 17 століття до Московського патріархату – саме УПЦ і є цією «Київською митрополією». І відповідно – єдиним канонічним базисом, на якому можливо «установа» будь-якої помісної церковної структури в Україні. Чи це автономія, чи автокефалія.
Нагадаємо також і про те, що український єпископат обирається всередині України, а не призначається з Росії. Більш того, більшість єпископів УПЦ – вихідці із Західної України, якщо нам не зраджує пам’ять.
У цьому контексті, твердження Елпідофора є повною нісенітницею і містять грубе логічне протиріччя.
Так звана «ПЦУ» була заснована на основі двох розкольницьких утворень, які на початку 90-х збудували паралельну ієрархію до століттями існуючої на території України Церкви. Тому саме «ПЦУ» є «новотвором». Це факт, який Елпідофор замовчує і замість цього намагається створити якусь альтернативну реальність, в якій розкол (або навіть самочинне збіговисько) раптом виявляється «Помісною Церквою», а канонічна Церква і український єпископат – підлягають вигнанню і скасуванню.
Нарешті, не менш абсурдним виглядає загальний посил Елпідофора – про релігійне націоналізмі і причетності до нього УПЦ (без будь-яких доказів) на тлі очевидної націоналістичної природи «ПЦУ».
Саме «ПЦУ» можна назвати самим огидним прикладом проникнення релігійного націоналізму в Церква. Тут навіть доводити нічого не потрібно, настільки кричущими і масовими є націоналістичні й етнофілетичні ухилення у створеній Фанаром структурі.
Тому, коли ієрархи Фанару (особливо греки) намагаються представити себе борцями з етнофілетизм і релігійним націоналізмом – виглядає це просто смішно.
