Приїзд патріарха Варфоломія для нинішньої влади – це своєрідний ремікс томос-туру в рамках святкування Дня незалежності. Тільки вже з іншим президентом в головній ролі і особистою присутністю глави Фанару. Таким чином, Зеленський намагається перехопити релігійну тему з рук Порошенка і використовувати її в своїх політичних інтересах, розраховуючи при цьому одержати лояльність прихильників “ПЦУ”.
У свою чергу, для самого патріарха Варфоломія це чудова піар-можливість для виправдання своїх дій у відношенні українського церковного питання перед обличчям православного світу. Для нього одна з головних задач – показати яскраву картинку підтримки з боку українських віруючих і успішного просування “автокефального проекту”. Масовку і “гарячий прийом” йому забезпечать за замовчуванням, а державну підтримку церковних інтересів Константинопольської церкви – за домовленістю.
У цьому контексті, приїзд патріарха Варфоломія може стати “чорним днем” для релігійного миру в Україні. Якщо українська влада піде назустріч побажанням голови Фанару, це буде означати тільки одне – відновлення підтримки “ПЦУ” і тотального тиску на УПЦ. І судячи за ступенем радикалізму дій нинішньої влади, вони можуть не просто підтримати другу хвилю т.зв. “переходів” громад в “ПЦУ”, але і завдати сильного удару по УПЦ.
Наприклад, продавити її примусове перейменування.
З огляду на те, що “ПЦУ” при реєстрації свого релігійного центру продублювала назву УПЦ, це може стати одним з механізмів масштабного переділу церковного майна на користь креатури Фанару. Природно, це буде супроводжуватися вибухом релігійного протистояння навколо храмів з непередбачуваними наслідками.
Ще один момент – це втілення в життя обіцянок, даних патріарху Варфоломію Петром Порошенком. Йдеться про передачу ряду релігійних об’єктів екзархату Константинополя в Україні. Частина з них зараз перебуває в користуванні УПЦ. Влада може зважитися відібрати їх у неї, створивши ще один осередок конфлікту з Церквою. Адже для віруючих це не просто стіни, а справжні святині, передача яких іншій релігійній організації стане для них трагедією і викличе колосальне обурення. Напевно вони стануть на захист своїх храмів. Що в цьому випадку буде робити влада? Розганяти віруючих кийками?
Залишається сподіватися, що здоровий глузд переможе і влада не стане підпалювати гніт релігійної війни.