Очільниця Державної служби з питань етнополітики та свободи совісті Олена Богдан вважає, що надмірне акцентування на законі про насильне перейменування УПЦ не є доцільним. Про це йдеться в інтерв’ю Богдан для Главком.

«Загалом ситуація не така чорно-біла, як її часто позиціонують. Вимога до назви ‒ це проблематична норма з погляду міжнародного права, адже Україна має низку міжнародних правових зобов’язань. Чи вимагають від політичних партій примітку на всіх їхніх інформаційних матеріалах «Наші члени мають бізнес-зв’язки з РФ»? Зовсім не маю на меті нічого спрощувати цією саркастичною ремаркою. Ми всі розуміємо наші реалії.

Але дуже неправильно всіх людей, які афілійовані з УПЦ в єдності з МП, позиціонувати як ворогів України ‒ це абсолютно не відповідає дійсності. Маргіналізувати певну частину населення за цією ознакою – шлях до штучного конфлікту», – констатувала Олена Богдан.

«Врешті-решт уявімо, що перейменували ‒ і найбільша на сьогодні мережа храмів України зарясніла словами «Москва» чи «Росія». Прибічники перейменування вважають, що такого ніколи не трапиться: що в разі перейменування переважна більшість зразу об’єднаються в єдину помісну українську Церкву. Але можливий і зовсім інший сценарій після того, як віряни, маючи відчуття довіри до свого священника й храму, побачать на табличці не звичне «УПЦ», а афіліацію з Москвою чи Росією. Якщо людина вже має роками сформоване позитивне ставлення до храму, то чи така зміна на табличці сприятиме консолідації українського суспільства?», – каже Богдан.