Про насильне переведення отців з однієї парафії на іншу, та при чому тут одіозна книга спогадів.
Нам тут пишуть, що, прочитавши наш допис про проблеми архієпископа Афанасія Шкурупія, згадали ще одну історію з книги спогадів учасників Об’єднавчого собору, на яку нам варто було б звернути увагу, бо там є момент, який міцно відрізняється від нинішньої дійсності архієпископа Афанасія. Йдеться про спогади митрополита Донецького і Маріупольського Сергія Горобцова.
Так, насправді владика Сергій у цій книзі “спогадів учасників Собору” нічого про Собор не згадав. Але розповів, як добре жити та служити в ПЦУ.
“За довгий час служіння ми набули безцінного досвіду та вибудували демократичні стосунки між правлячим архієреєм та парафіяльним священником. Немає великих внесків у єпархію – все обговорюється, щоби священнику було комфортно працювати на своїй парафії. Цінується думка кожного настоятеля. Можете самостійно обрати, якою мовою будете звершувати богослужіння – українською чи церковнослов’янською. В ПЦУ не існує традиції насильного переведення отців з однієї парафії в іншу (тільки за бажанням парафіяльного священника). Немає фіксованих такс на виконання треб і таїнств та обрядів, що надихає віруючих бачити своїх священників милосердними та добрими пастирями”.
У принципі, ми можемо тільки порадіти за владику Сергія, але справді виникає питання – чому в інших єпархіях ситуація кардинально відрізняється? Хтось може пояснити, чому в майже сусідній єпархії, де керує владика Афанасій, відбуваються ледве не масові пересування отців між парафіями? І річ не тільки в архієпископі Афанасії або єпископі Митрофані, до якого звертаються клірики після примусового переводу – насправді це не поодинокі випадки. Так само було і з о. Анатолієм Натолочним, про якого ми нещодавно писали. Таких історій дуже багато.
Тож, мабуть, митрополит Сергій поділиться секретом або дасть пораду, як решті архієреїв, кліриків і вірян теж потрапити до тієї казкової ПЦУ, про яку він пише?
«Слідкуйте за нами в Телеграм https://t.me/antiraskol».