Виступаючи перед студентами КДА в рамках студентської конференції, керуючий справами УПЦ митрополит Антоній позначив одну з головних причин нинішньої кризи в міжправославних стосунках. Цією причиною, на його переконання, є вчення про Церкву, яке зараз активно пропагує Константинопольський патріархат.
Чітко і лаконічно владика виділив фундаментальну еклезіологічну проблемою наших днів – проблему першості в Церкві, щодо якої всі інші питання (автокефалії, діаспора, право апеляції і т.д.) є по суті похідними.
Саме претензії Константинопольського патріарха на особливий статус в Церкві і присвоєння їм низки привілеїв стали каменем спотикання для Помісних Церков, не згодних з метаморфозою «першості честі» в «першість влади».
Спробуємо коротко проаналізувати головні тези доповіді.
Центральним в доповіді, на наш погляд, є розбір богословських ідей митрополита Іоанна (Зізіуласа). Саме Зізіулас і його послідовник – митр. Елпідіфор (Ламбриніадіс) – заклали фундамент сучасних теоретико-богословських уявлень Константинопольської Церкви про першість.
По суті, владика Антоній «б’є» найвразливіше місце вчення Фанара про Церкви, звертаючи увагу на некоректну богословську методологію Зізіуласа і Ламбрініадіса – схематичне перенесення властивостей єпархіального та регіонального рівнів першості на вселенський.
Крім цього, Елпідіфор проводить абсолютно неприпустиму, на наш погляд, аналогію між відносинами осіб Святої Трійці та адміністративного устрою Церкви. На його думку, монархія Бога-Отця є прообразом першості в Церкві. Очевидно, що подібні аналогії ведуть до підміни понять і неправильного розумію джерел і природи першості на кожному з його рівнів.
Куди більш логічною, менш «філософської» і такою, що у більшій мірі апелює до історико-канонічного передання Церкви, є позиція РПЦ, виражена в документі 2013 року, на який і посилається владика Антоній.
Принциповою позицією, заявленою в документі РПЦ, є твердження про неприпустимість механічного перенесення першості з одного рівня церковного буття на інший. Єпархіальний рівень – це одне, регіональний – інше, а вселенський – третє. Між ними немає прямої аналогії. А джерело і природа першості на кожному з рівнів – абсолютно різні.
Крім цього, порівняння між Трійцею (або спілкуванням властивостей двох природ в Іісусі Христі) і канонічним устроєм Церкви призводить до того, що першість у Вселенській Церкві отримує «божественну санкцію». Тобто відбувається змішання абсолютного і відносного, сакрального і профанного і т.д.
Не будемо переповідати всю аргументацію доповіді. Однозначно, вона варта того, щоб його прочитали повністю.
Зазначимо тільки, що проведення подібних конференцій є важливим кроком подолання кризи у Православ’ї. Крім виховання у майбутніх священнослужителів УПЦ здорових уявлень про природу Церкви і її канонічний фундамент, такі заходи – це важливий сигнал про те, в якому напрямку слід рухатися, щоб вийти з ситуації, що склалася.
А саме – стимулювати богословське обговорення фанаріотського концепції першості. Адже навіть серед багатьох симпатиків Фанару ідеї Зізіуласа викликають величезний скепсис і заслужену критику. Тому вони є тим «слабким місцем», в яке можна і потрібно бити з усією силою. Аж до пред’явлення обвинувачення в єресі.
Абсолютно згодні з владикою Антонієм в тому, що на даний момент «життєво необхідним» є «діалог між Помісними Церквами з метою досягти консенсусу із зазначених питань».
Як тільки дискусія вийде на всеправославний рівень, всі штучні теологічні побудови Константинопольської церкви посипляться з огляду на їх очевидну неспроможність.
«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».