Звернення Харківського Архієрейського Собору Української Православної Церкви до духовенства та віруючих України (Документ 1992-го року)

Час читання: 3хв.

Звернення Архієрейського Собору Української Православної Церкви до духовенства та віруючих України

(27 травня 1992 р. м. Харків)

Христос Воскрес!

Всечесні отці, браття і сестри у Христі, благословення господнє і мир Божий хай перебуває з Вами!

Собор єпископів Української Православної Церкви, що зібрався в богоспасенному місті Харкові 27 травня 1992 року, розглянув ситуацію, в якій опинилися нині наша Українська Православна Церква, та негативну поведінку особи колишнього Предстоятеля УПЦ митрополита Філарета.

Ми з розумінням і відповідальністю сприймаємо волевиявлення української пастви до незалежності. Ми не проти законної, канонічної автокефалії Української Православної Церкви. Тільки це серйозне питання потрібно вирішувати з миром Божим, терпінням та щирою молитвою і відповідно до Церковних Правил і Канонів, а не насиллям та погрозою.

Собор визнав вину митрополита Філарета і його грубі помилки в управлінні, а саме, використання Синоду УПЦ як інструменту для прикриття своїх честолюбних планів, нехтування інтересами Церкви. Все це викликало обурення та осуд серед духовенства, віруючих. Було також засуджено аморальну поведінку колишнього Предстоятеля в особистому житті. Особливо гостро ці проблеми постали після Архієрейського Собору 31 березня – 4 квітня 1992 р. в Москві, на якому митрополиту Філарету було про все це сказано просто у вічі і він визнав свою вину та ради церковного миру і благополуччя Української Церкви двічі давав архієрейську клятву перед Хрестом та Євангелієм скликати Собор українських єпископів і подати прохання про звільнення, заради церковного миру.

На прохання членів Синоду та окремих єпископів скликати Собор, митрополит не зреагував. Навпаки, виступаючи в засобах масової інформації, у проповідях, він свідомо говорив неправду, робив наклепи на Архієрейський Собор і категорично відмовився виконати своє архієрейське слово.

Група єпископів зустрілася в м. Житомирі й, порадившися, надіслала прохання митрополиту Філарету: терміново скликати Архієрейський Собор УПЦ і виконати обіцянку. Про тривожний стан було повідомлено у вищу судову інстанцію Святішого Патріарха Олексія ІІ.

Священний Синод, під головуванням Святішого Патріарха Олексія ІІ, 21 травня 1992 р., розглянувши ситуацію церковних справ в Україні, яка загострилася через невиконання митрополитом Філаретом рішень Архієрейського Собору та своїх обіцянок, постановив: старший за хіротонією єпископ УПЦ митрополит Харківський і Богодухівський Никодим, згідно із Статутом УПЦ, зобов`язується зібрати Архієрейський Собор, як тимчасово виконуючий обов`язки Предстоятеля Української Церкви, де вирішити всі наболілі проблеми нашої Церкви і обрати нового Предстоятеля.

Архієрейський Собор УПЦ розглянув останні події церковного життя на Україні і прийняв такі рішення:

  1. Внести поправки до тексту Статуту УПЦ про Предстоятеля та його вибори, про Синод УПЦ.
  2. Виявити недовір`я особі митрополита Філарета як Предстоятеля УПЦ та висловити сумнів щодо його моральної чистоти, звільнити його з посади Предстоятеля.
  3. У зв`язку з розкольницькою діяльністю митрополита Філарета відчислити його за штат, із забороною в священнослужінні до рішення Архієрейського Собору Матері-Церкви.
  4. Таємним голосуванням із трьох обраних кандидатів вибрали нового Предстоятеля УПЦ – митрополита Ростовського і Новочеркаського Володимира (Сабодана).

Висловлюємо надію, що з Божою допомогою Блаженніший Володимир, митрополит Київський і всієї України, виведе нашу Церкву з того критичного стану, в якому вона зараз перебуває.

Єпископат Української Православної Церкви

Схожі публікації