Після обрання нового Патріарха Сербської Православної Церкви (СПЦ) Порфирія глава українських розкольників Сергій Думенко («митрополит Епіфаній») з так званої «ПЦУ» направив йому привітання. Чимало колег іронізують із цього приводу, дивуючись що до змісту цього кроку. Навіть саркастично пропонують Думенкові «полетіти на інтронізацію», щоб бути «виставленим» звідти. І дійсно: СПЦ кілька разів на своїх Соборах визначала неприйняття українського розколу у вельми категоричній формі. Сам владика Порфирій, будучи ще митрополитом, висловлював цю позицію: «Українські розкольники, котрі не покаялись, не визнаються навіть членами Церкви, не кажучи вже про визнання нормальною автокефальною Православною Церквою».
Так у чому ж справа? Навіщо Епіфаній виставляє себе на посміховисько, вітаючи предстоятеля Церкви, яка його не визнає і вважає розкольником?
Сміятися над діями Епіфанія насправді не варто. І справа навіть не в тому, що він так намагається зробити заділ на майбутнє, з надією, що Держдеп США змусить СПЦ визнати «ПЦУ».
Давайте подивимося на соціологію: за даними КМІС позитивно до «ПЦУ» налаштовані 60% громадян України. Негативно – 5,4%. Для порівняння – до канонічної УПЦ позитивно – 25,7%, негативно – 28%. Подібні дані дають і інші українські соціологи.
Дані можуть бути ангажовані? Звісно.
Опитування не репрезентативні, тому що опитують не віруючих, не прихожан, а випадкових людей на вулиці? Так, але про вулицю ми зараз і говоримо.
Ми всі розуміємо, що справа в пропаганді. 6 років українські ЗМІ поливають брудом канонічну Церкву і вихваляють розкольників. Інформаційна війна проти УПЦ дала такий результат.
Але складається вона якраз з інформаційних приводів, які поширюються з неймовірною наполегливістю. Вони можуть бути абсолютно божевільні в дусі «святого томосу».
Але у «ПЦУ» є серйозна перевага: вони легко сприйнятливі до сучасних інформаційних технологій. Ми ж, будучи православними, зберігаємо консерватизм, як щит чистоти нашої віри. Але якщо в питаннях віровчення і традиції цей щит необхідний, то в питаннях взаємодії з суспільством наш консерватизм часто ставить нас в набагато більш вразливу позицію.
Часто у відповідь на брехню розкольників ми висловлюємо свою думку на якомусь православному сайті в якійсь статті і вважаємо, що цього достатньо. Ми ж відповіли? Вірно?
Тільки брехня розкольників була рознесена сотнями ЗМІ, повторена тисячі разів, почута десятками мільйонів людей. А ми? А в нас є стаття, котру прочитали 5 000 людей.
Рекламщики прекрасно знають, що найталановитіша і креативна реклама не дасть ніякого результату, якщо не буде бюджету на її масове просування в ЗМІ з постійним повтором.
Саме тому Епіфаній вітає Патріарха Порфирія з обранням, знаючи, що сам факт цього привітання буде рознесений більшістю українських ЗМІ. Українське суспільство сприйме цю новину, як підтвердження спілкування «ПЦУ» і Сербської Церкви. А хто цьому суспільству повідомив, що СПЦ не визнає «ПЦУ»? Хто про це знає? 1% населення?
Звичайно, у УПЦ немає такої медійної підтримки, як у розкольників. Але деяка ж є? Після 3-х закритих лояльних каналів, залишилася ще пара? Є якісь місцеві лояльні ЗМІ? Крім власних церковних…
Зрештою, є амвони храмів.
Є ще одна проблема: СБУ останні пару років полюбила пресувати священиків за критику «ПЦУ». На цей випадок можна уникнути «відсебеньок». Обмежитися цитатами: наприклад, в цьому випадку, Патріарха Порфирія і Соборів СПЦ, котрі раніше засудили «ПЦУ».
Насправді, у УПЦ є велика перевага: наявність реальних, живих парафіян, на відміну від розкольників. А це потужна сила – живі люди, вірні своїй Церкві. Озброїти їх інформацією на захист своєї віри і Церкви – було б значним досягненням. Але часто єпископи і священики переконані в інформованості своїх прихожан. А дарма. Невеликий соцопитування на виході з храму дуже здивував би наших отців і владик.
«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».