При створенні ПЦУ в 2018 році у Адміністрації Президента була програма переводу громад УПЦ та тиску на архієреїв і священиків для «переходу» в нову структуру. Вони взяли на озброєння схему бізнес-структури, яку мали намір застосувати в церковній площині. Змушували змінювати парафіяльні статути, щоб в разі ліквідації все майно перейшло до Константинопольського патріархату. Про це розповів в інтерв’ю для радіо Белград-Карловацкой Архиєпископії Сербської Православної Церкви митрополит УПЦ Вінницький і Барський Варсонофій.
Він пояснив: «Вінниця була, скажімо так, епіцентром. Зрозуміло, що і в Києві ці події відбувались, але, якщо брати регіони України, то Вінниця – один з плацдармів, на якому колишній президент Порошенко вирішив випробувати схеми переводу храмів до нової структури, яку вони називають церковною. Тут був своєрідний випробувальний полігон. У адміністрації президента була програма переводу громад УПЦ та тиску на архієреїв і священиків задля переходу в нову структуру. Вони взяли схему бізнес-структури, яку мали намір застосувати в церковній площині.
Але вони не врахували, як казав Блаженнійший, те, що Церква, як організм, складається з віруючих і віруючі ні на що не проміняють саме цінне – вірність Христу. Їм не вдалося реалізувати свій проект цілком. Але, починаючи з кінця грудня 2018 року та протягом всього 2019 року, мали місце дуже серйозні спроби.
Тиск на священнослужителів відбувався ще до їхнього собору. У Вінниці колишній митрополит Симеон до цього готувався, тиснув на священиків, аби вони переходили на новий стиль. Також змушував змінювати парафіяльні устави, аби в разі ліквідації все майно перейшло до Константинопольського патріархату.
Тоді ще багато священиків не розуміло цього, але потім стало зрозумілим, що це була підготовка. Також, мав місце тиск на священнослужителів з боку міської влади, їх викликали, переконували перейти до нової структури, обіцяли допомогу. Загалом – хотіло купити священиків. Але, слава Богу, священики залишились вірними. Перейшло десь двадцять священиків, які напряму залежали від колишнього правлячого архієрея. Всі інші, а це близько 260 священиків, залишились вірними Христу, незважаючи на утиски місцевої влади. Кожен керівник повинен був звітувати скільки в його регіоні перейшло священнослужителів.
Вони давали такий звіт. Коли я зустрівся з головою обласної державної адміністрації, він сам сказав, що цей план провалився. Планувалось, що протягом грудня тридцять, потім п’ятдесят, а до Пасхи і сімдесят відсотків храмів буде відібрано і стільки ж священиків перейде. Вони зрозуміли, що їхній план не спрацював, незважаючи навіть на антиконституційні закони. Один з цих законів вимагав перереєстрації всіх наших громад, до цього дня ми судимось, ця справа дійшла до Конституційного суду. Другий закон – рейдерський, передбачає, що перереєстрація відбувається голосуванням мешканців села, тобто в голосуванні про долю парафії могли брати участь і нецерковні люди, яких нерідко звозили з іншої місцевості. І таким незаконним чином відбирались храми. В Україні так було відібрано більш ніж двісті церков. У нас в єпархії було гаряче, відбувався дуже сильний тиск з боку всіх адміністративних структур на священиків, не мене особисто».
«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».